Ми з чоловіком – Романом, обоє люди сільські. Познайомилися ще в 11 класі й з того часу почали зустрічатися. Одружитися вирішили вже після закінчення технікуму, а жили у старенькій хаті моєї прабабусі. Весілля не робили, вклали всі гроші у ремонт, а з основними процесами нам допомагали батьки. Живемо ми дуже навіть добре, чоловік працює, а я зараз у декреті з нашим маленьким сином.
Нещодавно я відмовилася їздити з дитиною до свекрів. Зараз поясню чому. Ще коли ми познайомилися, я вперше поїхала до нього додому й сильно здивувалася.
Вони у нього люди доволі заможні, мають дуже гарний будинок. Крім Романа в них є ще два менших сина. Вони володіють великими паями, які здають в оренду. Продають свиней, курей, гусей. Крім цього у них є спеціальна техніка для роботи у полі, яку вони також здають в оренду. Можна сказати, родина в них забезпечена, на моря регулярно літають, а зручності провести в будинок не можуть.
Я не знаю, як це розуміти. На подвір’ї ж є колодязь, чому не можна прокласти труби та провести воду до хати? Гроші на ванну та унітаз в них точно є, але робити вони цього чомусь не хочуть. Посуд миють над відром, а воду по декілька разів носять з двору. Гарячої, як ви розумієте там взагалі нема. Миються в тазиках, а гріють її у великих каструлях на плиті.
Коли ми раніше приїжджали до них додому, я казала чоловікові, що жити в таких умовах важко. Виявилося, що Роман вже не раз їм про це говорив, але його мама сказала, що їм і так нормально. Два роки тому я народила синочка. Ми часто їздили до них додому, але з дитиною без води було дуже складно. Ми навіть не лишалися ночувати.
Одного разу я не витримала й сказала:
– Мамо, ну чому ж ви не можете зробити вдома всі умови для комфортного проживання? Вода є, лишилося просто провести в будинок. Вже всі сусіди давно це зробили.
– Щоб помитися, треба води, а не ванну, – відповіла вона мені.
Після цього я вирішила, що їздити до них з дитиною не буду. Мені складно. Чоловік мене зрозумів. Сказав, що він радий, що ми зараз живемо окремо і в нашому будинку є все необхідне. Вони звичайно можуть на мене ображатися, але я не можу так жити. Нехай щось думають. В них ще донька молодша підростає, я просто уявляю як їй важко.
Як ви вважаєте, чому вони не хочуть ставити ванну у будинку?
