Раніше я не міг подумати, що мій друг саме такий! Однак одна ситуація повністю змінила мою думку про нього.
З Миколою ми познайомилися не так давно, але швидко знайшли спільну мову. Чоловік прийшов працювати в нашу компанію, тому у нас були спільні теми для розмови. Також ми обоє захоплювалися риболовлею і часто разом проводили вихідні з вудочками в руках. Згодом з’ясувалося, що його дружина – це моя колишня однокласниця Віра. Це стало причиною того, що я почав спілкуватися з ними обома. Через деякий час ми з Миколою серйозно поговорили.
Того дня він прийшов на роботу без настрою. Я одразу це помітив, тому запитав, в чому справа. Він не одразу хотів розповідати, але все ж зізнався, що у нього проблеми в шлюбі. Виявляється, що Віра давно хоче розлучитися. Я не розумів, в чому може бути причина, адже на вигляд вони були щасливим подружжям. Микола сказав, що просто розбалував свою жінку, тому тепер вона стала дуже капризною. На мою думку, Віра зовсім не здавалася вибагливою, але сперечатися я не став. Згодом, коли я завітав до них в гості, все стало зрозуміло.
Ми вирішили випити чаю, а Микола подав на стіл ще печиво з бутербродами. Я вирішив скуштувати один, але одразу виплюнув надкушене.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Щось з цією ковбасою на бутерброді не так. Вона якась гірка… – зауважив я.
– Та все нормально. Правда термін придатності закінчився декілька днів тому, але їсти можна, – відказав Микола.
– То навіщо ти таку їси? – здивувався я.
– Чому ні? Викидати чи що? Я її за акційною ціною купив. І часто так роблю, щоб економити…
Тоді Микола розповів мені, що купив на знижках пошарпаний телевізор, меблі з дефектами і багато інших предметів побуту. Чоловік радів, що зміг заощадити значну суму грошей, а я усвідомив, чому Віра мріє про розлучення. Хіба зекономлені гроші вартують того, щоб жити в таких умовах?
Після цього наше спілкування з Миколою припинилося. Через місяць я дізнався, що Віра все ж подала на розлучення. Останньою краплею для неї стала відмова чоловіка дати гроші на лікування, яке, на його думку, було занадто дорогим, а тому непотрібним. То це так він розбалував свою дружину? Навіщо тоді економити, якщо навіть на власне здоров’я ці гроші не можна використати? Я думаю, що у всьому мають бути певні межі.
А що ви думаєте з цього приводу?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
