– Що в тебе робить моя сумка?! – запитала незнайома дівчина. Я не знав, як пояснити їй все, що сталось…

Ще коли я був дитиною, батьки пояснювали, що в цьому світі завжди треба допомагати іншим. Бо за добро віддячують добром. Я не дуже вірив у таке правило бумерангу, але один життєвий випадок все ж мене переконав.

У той день я повинен був здавати іспит в університеті. Сів у тролейбус, щоб швидше доїхати, і відчув, що біля моєї ноги щось є. Як я і думав, хтось забув свою сумку. Маленька, жіноча, дуже навіть пристойна. Усередині лежав дорогий телефон, чимало грошей без гаманця і паспорт. Це була перша у моєму життя знахідка, та ще й така цінна!

Із паспорта на мене дивилась молода симпатична дівчина. Ім’я мені дуже сподобалось –  Світлана. Чомусь здавалось, що вона студентка, як і я. Єдиний варіант знайти власника – перевірити останні виклики з телефону. Так я і зробив, зателефонувавши «Брату». Мені відповів чоловічий голос, і я повідомив про свою знахідку. Як виявилось, і цей хлопчина, і власниця телефону навчаються зі мною в одному університеті! Я погодився самостійно занести телефон у потрібну аудиторію, все одно мені було по дорозі. Коли вдалось знайти аудиторію, у якій сиділа Світлана, я впізнав її одразу. Сказав, що знайшов сумку і хочу її повернути.

Світлана так зніяковіла, що не могла підібрати слів. Коли ж усе зрозуміла, почала дякувати за допомогу. Гроші, що лежали в сумці, вона довго відкладала, щоб заплатити за навчання. Щоб якось мені віддячити, дівчина запросила мене на обід в нашу їдальню. Відмовити я не міг, тому одразу після іспиту помчав на заплановану зустріч. Яким же я щасливим тоді був: і найвищий бал отримав, і з напрочуд вродливою та розумною дівчиною познайомився. Наш спільний обід з роками переріс у щасливий шлюб. Ми вже маємо двох дітей, а я і досі вдячний долі, що дала мені можливість зробити добрий вчинок за таку неймовірну винагороду.

А ви вірите, що за добро віддячують добром?

VikaB
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector