Соломія серед документів шукала важливий папірець для мами. Відкрила сейф, як раптом на самому дні вона побачила папку. Дівчина відкрила її і швидко переглянула документи, що лежали в ній. Немов уві сні Соломія вивчала папери і не могла повірити в те, що бачила. – Цього просто не може бути, – промовила Соломія і гірко заплакала

Якою ж я була щасливою, коли дізналася, що можу не їхати в село у зв’язку з підготовкою до вступних іспитів до вишу. 

Мої батьки завжди тягли мене з собою, хоч до городу і дачі моя душа ніколи не лежала. 

Цьогоріч я залишилася вдома, а вони вирішили поїхати без мене – казали, що мають багато роботи.

Батьки повністю мені довіряли, тож навіть думки не мали про те, що мене не можна так надовго залишити саму в квартирі. Я точно не з тих молодих людей, які влаштовуватимуть гучні вечірки чи щось в такому плані. 

Усі дні минали одноманітно: я готувалася до іспиту, багато читала та іноді виходила гуляти зі своєю найкращою подругою зі школи.

Та в один день все змінилося… Мій світ перевернувся з ніг на голову всього за декілька хвилин…

Справа була в тому, що з самого ранку до мене зателефонувала мама і попросила, аби я знайшла в папці з документами якийсь важливий сертифікат. Це було потрібно їй по роботі. 

Я мала доступ до усіх документів і навіть до батьківського сейфу – у нашій сім’ї ніколи не було секретів одне від одного. Принаймні на той момент я так вважала…

У пошуках потрібного документу я натрапила на цікаву папку – раніше ніколи її не бачила. Оскільки ніяк не могла знайти потрібний сертифікат – вирішила заглянути в незнайому теку. 

Те, що я там побачила, мене просто шокувало!

Я знайшла свідоцтво про те, що мої батьки мені зовсім нерідні! Виявляється, вони всиновили мене, коли я була ще зовсім крихітною…

Мене навіть звали по-іншому. Справжня мама дала мені ім’я Світлана, а мої нинішні зареєстрували під ім’ям Соломія.

Образа і відчуття того, що мене зрадили не давали мені спокою. Я не знаходила собі місця. Як таке взагалі могло статися?

Мені хотілося кинути все і їхати чимдуж в село до батьків, аби розставити всі крапки над “і”. 

Заледве стримувала себе, щоб телефоном не влаштувати скандал. 

Добре, що в той момент в двері хтось постукав. 

На порозі стояла моя тітка Діана. Вона була всього на кілька років старшою за мене, тож я швидше вважала її подругою, ніж родичкою.

– Соломійко, на тобі лиця нема? Щось сталося?

Я не могла стриматися, тож усе їй розповіла.

Діана довго і розгублено на мене дивилася, намагаючись зрозуміти, що вона має казати. 

– Добре, я все тобі розповім, як було насправді. А що робити з цією інформацією – вже твоя справа. 

Тітка розповіла мені все з самого початку:

– Розумієш, коли моя сестра дізналася, що не може мати дітей, то мало не збожеволіла, просила Дмитра, аби він її покинув, знайшов собі іншу жінку, яка зможе подарувати йому здорового малюка. Але твій батько надто сильно її любив, щоб навіть уявити собі на мить життя без неї. Кілька років вони жили лише удвох. А потім у нашому місті почали ходити чутки, що до пологового будинку якась жінка підкинула немовля. Ним була саме ти. От тоді їй в голову й прийшла ідея тебе вдочерити.

– Як же моя рідна матір могла так вчинити? Може, варто її розшукати?

– Це вже, як серце тобі підкаже. Скажу лише одне. Твоя рідна матір тебе не просто віддала в гарні руки, а продала за кругленьку суму, яку твої нинішні батьки заплатили їй за відмову від опіки над тобою.

– Чому вона погодилася? Як?

– У неї вже було 2 дітей, які росли на вулиці, бо їй до них було байдуже. Куди ж іще 3 малюка?

Я сиділа й не знала навіть, що казати. Було страшно подумати, що зі мною було б, якби мама з татом мене колись не забрали до себе. 

Зараз у мене все є: дім, освіта, одяг, дорогі ґаджети – все, чого б я не просила, отримую тільки тому, що маю люблячих батьків. 

– Діано, нічого я з’ясовувати більше не буду. Тут й так усе зрозуміло. Давай зробимо вигляд, ніби я нічого не знаю. Не хочу засмучувати маму, та й татові хвилюватися не можна.

– Звісно, люба. Я все зроблю, як ти скажеш. Ми обережно поклали документ на місце і більше ніколи про це не згадували. 

Батьки й досі не знають, що я про все дізналася. 

Ця таємниця залишилася тільки між мною та Діаною. Не хочу нічого міняти – у мене й без того найщасливіше життя!

Що б ви робили на місці Соломійки?

Напишіть нам у коментарях на Facebook 

Фото з відкритих джерел

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

SofiaP
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector