– Совісті в тебе немає! Так мучити бідну стареньку! Ти вчора так тихо прийшла, що я півночі думала, що тебе досі немає вдома! А ти в цей час спокійно спала, безсовісна!

Кімнату в гуртожитку в моєму університеті давали тільки з другого курсу, а на першому я жила в однієї бабусі (колишня колега мого вітчима). До слова, грошей за проживання з мене вона не брала. Але і ставилася вимогливо. Однією з умов було повертатися до 21:00, щоб не заважати їй спати.

Умови я дотримувалася, але одного разу у мене був вечірній курс, і кілька днів поспіль я не могла повертатися раніше 10 години вечора. З бабусею домовилася, що просто буду поводитися тихо в передпокої.

Отже, перший вечір. Крадуся в кімнату. Фухх, начебто тихо. вранці:

– Ти вчора так голосно прийшла, я все чула!

– А що саме було голосно?

– Ти голосно клацнула замком.

Ок. Другий вечір. Відкриваю замок повільно, як злодій. Лягаю. вранці:

– Ти мене вчора розбудила!

– А чому саме?

– А у тебе липучки на кросівках шумлять, коли ти їх відкриваєш!

Спроба номер три! Приходжу. Кросівки знімаю за дверима. Замок тримаю до останнього. Проходжу навшпиньки … Вранці:

– Ти мене розбудила!

– Так чим?

– А коли ти у себе світло в кімнаті вимикала! Перемикач-то клацнув!

Фінал: приходжу ввечері. Просто 11 друзів Оушена. Кросівки за дверима, замок притримую … вимикач натискаю дуже повільно і обережно. Вранці мене чекає просто буря!

– Совісті в тебе немає! Так мучити бідну стареньку!

– Так що не так?

– Ти вчора так тихо прийшла, що я півночі думала, що тебе досі немає вдома! А ти в цей час спокійно спала, безсовісна!

У вас були схожі випадки з вередливою власницею квартири?

Ira
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector