Свекруха нагадала мені, що я прийшла в їхню сім’ю ні з чим, тому не можу диктувати їм свої умови зараз.

Я покликала в гості свекрів, щоб почати важливу розмову. Запропонувала їм переписати квартиру на сина. Я розуміла, що реакція може бути неоднозначною, але такого вибуху негативу аж ніяк не очікувала. Свекруха нагадала мені, що я прийшла в їхню сім’ю ні з чим, тому не можу диктувати їм свої умови зараз.

Коли Ігор прийшов до нас на роботу, він зразу почав задивлятися на мене. Але я не відповідала йому взаємністю, оскільки чоловік мені одразу не сподобався.Він був порядним, спокійним, тихим. А я любила зовсім інший типаж чоловіків. До того ж він старший за мене на сім років. Тоді, коли мені було 23, йому виповнилося цілих 30.

Але той факт, що Ігор живе у власній квартирі без батьків змусив мене переглянути своє ставлення до нього. Тому я погодилася на побачення.

Не судіть мене. Наявність у чоловіка квартири була одна з умов моєї прихильності до нього. Я сама приїхала в столицю з районного центру, тому знала як важко тинятися по квартирах. Тим більше, квартира – це не єдиний фактор, який я вподобала собі в Ігореві.

В процесі наших зустрічей я зрозуміла, що Ігор надійна і віддана людина. Саме така, яка потрібна для створення сім’ї. Мої родичі зразу ж прийняли свого, як рідного. Тому, коли чоловік освідчився мені, я погодилась вийти за нього заміж.

Зараз ми разом вже 4 роки та у нас чудовий син. Я ні разу не шкодувала про своє рішення.

Недавно я запропонувала чоловікові народити ще одну дитину. Дуже хотіла донечку. Тим більше, гроші у нас, житво власне. Тоді лише виявилося, що я помилялася. Квартира не належала нам. Вона була подарована чоловікові батьками та записана на свекра. Так свати вирішили не дозволити ділити житло при розлученні.

Чоловік не розумів мого обурення. Говорив, мовляв, є квартира, та і є, що тут такого? Я ніяк не могла прийняти цей обман. Ігор просив мене не говорити батькам, що я знаю, начебто вони перед одруженням попросили його мовчати про це. Тут я ще більше розізлилася.

Ігор не розуміє, що і сам не є власником квартири та нічого не може з нею зробити. Ми хотіли продати її й купити будинок за містом. Але тепер потрібно все узгоджувати з батьками. 

Найголовніше, що батьки ще й дочці купили квартиру. Ігор не знає на кого вона записана. Взагалі, а якщо батькам потрібні будуть гроші та вони захочуть продати наш дім? Це ж так ненадійно!

Я хочу купити свій власний будиночок за містом, але що мені тепер робити?

Я покликала в гості свекрів, щоб почати важливу розмову. Запропонувала їм переписати квартиру на сина. Я розуміла, що реакція може бути неоднозначною, але такого вибуху негативу аж ніяк не очікувала. Свекруха нагадала мені, що я прийшла в їхню сім’ю ні з чим, тому не можу диктувати їм свої умови зараз.

Мені стало так неприємно після цієї розмови. Чоловік мене не підтримав, навіть більше, він розізлився і вичитав мене, коли свекри пішли. Сказав, що я якась невгамовна і не можу перестати думати про власне збагачення. Якщо так йтиме далі він зі мною розлучиться. Але що я поганого зробила? Я ж думаю не лише про свій достаток, а цілої сім’ї.

А як ви думаєте, хто правий в цій ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Sofia
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector