У Лариси був вихідний. Вона взяла до рук улюблену книгу, зварила собі кави й вмостилася на дивані. За якийсь час їй здалось, що вона чує дзюрчання води. У той час працювала її пральна машинка, тому жінка заспокоїла себе, що це лиш припущення.
Але її інтерес переміг. Вона відірвалася від цікавого моменту в сюжеті, підвелась і пішла в сторону дивних звуків.
– Тільки не це! – розчаровано сказала Лариса.
На підлозі була невелика калюжа води. Напевно її пральна машинка зламалась. Жінка вимкнула її, дістала звідти одяг і стала витирати підлогу.
– Так діла не буде, потрібно викликати майстра! – подумала та і пішла дзвонити у службу з сантехніків.
– Очікуйте майстра протягом двох годин! – чемно відповів оператор, як вислухав проблему Лариси.
Жінці залишилось просто чекати. Невдовзі у її двері подзвонили.
– Добрий день! Сантехніка викликали? – промовив серйозний чоловік і миттю замовк, дивлячись на Ларису. – Лара, це ти?
– Добрий день! Так, Романе, це я! – вона одразу його впізнала, нехай він запустив волосся і був у робочому комбінезоні. – Ти ж наче був юристом. Проходь! – здивуванню жінки не було меж.
– Так! Було і таке! Ну показуй, де тут у тебе проблема? – сказав Роман, щоб перевести тему і приступити до роботи.
– У мене зламалась пральна машина, я помітила на підлозі воду. О це так збіг! – серце Лариси мало не вистрибувало з грудей. Перед нею вовтузився чоловік, якого вона так сильно колись кохала. То була її перша любов.
Через 20 хвилин Роман усе полагодив.
– Ну, у мене все. Тепер з пральною машинкою не повинно виникати проблем.
– Дякую! Скільки з мене?
– Перестань. Я не візьму у тебе гроші. Скажу оператору, що виконав безплатну послугу, бо ти не так описала поломку.
– Гаразд, не буду сперечатися.
– А ти стала ще гарнішою! – соромлячись промовив чоловік.
– Дякую! Проте до твоєї дружини мені ще далеко!
Роман замовк, його обличчя сховало посмішку.
– А я думав, що ти живеш в столиці! Знайомі сказали.
– Ого! Виходить ти цікавився мною! Жила, але то був лише період стажування. А що з твоєю кар’єрою юриста? Ти наче теж переїхав у іншу область.
– Я вже кілька років працюю сантехніком. Зрозумів, що то не моє. Тим більше цього хотіли батьки, а не я. Так, переїхав. Мені там не сподобалось, тому і повернувся.
Їхня розмова була як ніколи напруженою. Здавалося наче вони бачились лиш вчора, хоча минуло вже кілька років.
– Ну, мені вже пора! Гарного дня! – сказав Роман і попрямував до виходу.
– Дякую! Тобі теж! – Ларисі досі мала почуття до нього, але їй стало дуже сумно.
Вона не хотіла прощатися, але не подала вигляду. Їй так кортіло поговорити з ним ще, але жінка зачинила двері.
Решту дня вона ходила з одного кута в інший, пригадувала їхню історію кохання. Навіть думала подзвонити своїй подрузі, яка знала всі плітки міста, щоб дізнатися про Романа більше. Але не наважилась. Так і мучила себе сумліннями.
Настав вечір. Ларисі стало трохи спокійніше, як раптом у двері знову хтось постукав…
Вам цікаво дізнатись що було далі?
