Про це знають далеко не всі, та саме під стінами Аккерманської фортеці, що на території сучасного м. Білгорода-Дністровського Одеської області, було знайдено одне з найстаріших міст світу.
Для туристів мури 2 500-річного грецького міста Тіра і досі лишаються непомітними, вони скромно заховались біля мосту, без вказівників та реклами від місцевих.
Але що ж відомо про Тіру?
1.Значна частина старого міста, а також некрополь Тіри були знищені через розбудову нового міста та фортеці. Ще частина постраждала від бурхливих вод Дністровського лиману. Рештки античної споруди вдалось знайти вже за межами середньовічної фортеці. Загалом збереглось близько 11 га історії. Найбільш ранніми об’єктами серед розкопок є підвальні приміщення. Якщо вірити дослідженням, вони були збудовані ще наприкінці V ст. до н.е. Але більшість розкопок становлять залишки житлових кварталів, а також оборонні споруди кінця IV – середини ІІІ ст. до н.е.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
2. Мешкало в античному місті близько 2,5 тис. осіб. Але, попри це, місто було могутнім. Знайдені решки керамічного посуду дають можливість дійти до висновку, що торгівля в Тірі велась з великими містами: Хіосом, Істрією, Аттікою та Іонією. Вдалось знайти і напис, що зберіг перелік грошових внесків членів Афінського морського союзу в 425-424 рр. до н. е. У ньому були відновлені назви Тіри й Ніконія, які платили фороси у розмірі двох талантів і трьох тисяч драхм (1/2 таланту) відповідно. З цього можна зробити висновок, що місто Тіра було членом Афінського союзу та вже наприкінці V ст. до н. е. стало більш розвиненим, ніж Ніконій (про що свідчить розмір форос).
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.3. У 56-57 рр. під час намісництва легата Мезії Плавція Сільвана на Нижньому Дунаї в Тірі впровадилось нове літочислення. Найбільш логічним поясненням цього є входження Тіри до складу римської провінції Мезії. Підкорення Риму було добровільним: це стало чи не єдиною можливістю захиститись від варварів.
4. Будинки римського міста завжди будувались відкритими на північ від цитаделі. Таким чином перекривались споруди еллінізму, їхні стіни використовувались як фундамент.
Головною окрасою тогочасних двориків були кам’яні плити, а в східні будинки прийнято було добудовувати господарські спорудження. В одному з таких приміщень знайшли великий кам’яний чан, а біля нього — вугілля, шматки майбутніх залізних виробів. В іншому приміщенні знаходилась піч, яка слугувала для випалення кераміки.
Окрім побутових речей, в будинку вдалось знайти справжній скарб: 6 римських денаріїв, 201 тірську мідну монету, один ольвійський тетрасарій часу Септімія Севера, золотий перстень із зображенням Гермеса на щитку, золоте кільце у вигляді змії.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.5. Тіра залишалась античним центром і у перші століття нашої ери, хоча населення вже стало не таким однорідним. Тут тепер мешкали не лише греки, а й фракійці, пізні скіфи, і жителі римських провінцій.
А ви чули про це давнє місто? Діліться з нами в коментарях
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
