Я вдруге вийшла заміж. Новий чоловік замінив рідного батька моєму 5-річному синові від першого шлюбу. Просте все частіше я помічаю, що він постійно наводить в приклад свою маму. Це стосується як моментів виховання, так і нашого побуту.
Зі свекрухою у мене нормальні стосунки. Проте постійне порівняння з нею починаю мене дратувати. Я звичайно чула, що чоловіки шукають собі наречених, схожих на матерів, але ніколи не сприймала цей факт всерйоз.
Проте протягом останніх місяців я все частіше задумуюся про це. Я не розумію, навіщо кожного разу нагадувати про своїх батьків і дорікати, мовляв, “а от у мене вдома роблять так”.
Нещодавно я варила борщ. На кухні з’явився чоловік і почав вчити мене готувати так, як його матір. Звичайно, що мені така поведінка псує настрій. А в магазині він постійно повторює, що купувати речі чи продукти потрібно лише за необхідності. Наприклад, син одного разу захотів машинку, але батько не дозволив їх купити, бо це були б викинути кошти на вітер. А за них ми можемо харчуватися цілий тиждень.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я розумію, що розбещувати дітей не потрібно. Проте не варто усі методи виховання наших батьків застосовувати в сучасному світі. Деякі з них давно неефективні, а деякі помилкові і неправильні.
Також останнім часом чоловік все частіше дорікає мені, що я не виконую своїх прямих жіночих обов’язків. Нібито мене не навчили прибирати чи готувати страви на замовлення. Хоча мені ніхто не допомагає у веденні побуту. Все роблю лише я у вільний після роботи час.
А ще чоловік кожного дня телефонує до своїх батьків. Звичайно, що підтримувати зв’язок з рідними просто необхідно, але не в такій кількості і не в такий спосіб. Наприклад, під час нашої розмови, чоловік може встати і подзвонити до матері. Хіба не можна зачекати, коли ми договоримо, а тоді займатися іншими справами? А ще вони зі свекрухою постійно обговорюють виховання нашого сина, зарплатню, покупки і приготування їжі. Мені це надоїло.
Я інколи навіть не встигаю поговорити з чоловіком, бо після роботи у нас і так обмаль часу, а він ще витрачає декілька годин на спілкування з матір’ю. Про те, як у мене пройшов день ніхто не цікавиться.
Не стверджую, що я маю рацію. Можливо, моя позиція є помилковою. Проте терпіти постійні порівняння у мене немає сил. Я ніколи не догоджу чоловікові, бо як би я не старалася, у його матері все виходить краще.
А на вашу думку, яке спілкування повинно бути між дорослими дітьми і батьками?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
25 фотографій, які обдурять ваші очі
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Він подивився в її красиві, карі очі. Вона дивилася на чоловіка віддано і з любов’ю …
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
