Пам’ятайте, що поруч з вами повинна бути людина, яка знає вам ціну. Вона зробила свій вибір, який не змінюється разом із напрямком вітру. У неї не виникає раптового бажання піти, а потім такого ж раптового бажання повернутися.
Поруч повинен бути той, хто готовий пліч-о-пліч подолати усі труднощі та пережити моменти злетів й падінь. Обов’язки, відповідальність чи проблеми не стануть перешкодою. Адже головне, що ця людина відчуває себе щасливішою у стосунках з вами.
Вона завжди готова підтримати і простягнути руку допомоги. У складний період безсумнівно можна покластися на її надійне плече.
А ще таку людину не налякають ваші таємниці чи інші особливості. Вона завжди буде бачити у вас щось прекрасне і прийматиме вашу любов. Вона радітиме, що очолює список ваших життєвих пріоритетів.
Поруч повинен бути той, хто не злякається вашого кохання і буде готовий відповісти взаємністю.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тримайтеся за того, хто не сумнівається у своєму виборі і не розглядає інших варіантів. За того, хто ніколи не проміняє вас на когось розумнішого, красивішого, перспективнішого. За того, хто бачить багатогранність вашої натури й усвідомлює вашу унікальність.
Ця людина знає ваші найпотаємніші страхи та усі недоліки. Вона більше не викликає у вас відчуття дискомфорту чи бажання здатися кимось кращим. Адже ви відчуваєте, що вас люблять і приймають такими, як ви є.
Поруч повинен бути той, хто терпляче вислухає усі ваші переживання та скарги. Партнера не будуть дратувати розмови про недобросовісних колег чи хамовитого водія. Він розуміє, що вам важливо виговоритися, а йому хочеться зробити все можливе, щоб полегшити ваш душевний неспокій.
Поруч повинен бути той, хто нагадуватиме вам про ваші здібності, пишатиметься вашими успіхами і підтримуватиме у будь-яких починаннях.
Поруч повинен бути той, хто не лише на словах, але й на вчинках демонструє свою любов і не соромиться власних почуттів.
Поруч повинен бути той, хто ніколи не йде і кожного дня хоче бути разом.
Чи згідні ви з цією думкою?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
Оленка ледь стримувала сльози, щоб не заплакати. Ну хіба можна ось так вчинити зі старенькою матусею? Навіть нормального одягу не дали чи грошей. Просто вигнали, як кошеня
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
