Я народився у сім’ї, яка не могла похвалитися чудовим матеріальним становищем. Мене ростила матір з бабусею, а батько зовсім не цікавився моїм життям. У нього була інша родина та інші діти. Нам неодноразово доводилося змінювати житло у пошуках кращих умов існування. Проте ситуація ставала все гіршою. Оскільки в матері з роботою виникали проблеми, то я з юного віку почав підпрацьовувати, щоб мати власні гроші на якісь солодощі. Через це у мене були проблеми в школі.
Після 9 класу я переїхав жити до бабусі Соломії, рідної сестри моєї справжньої баби. Разом з нами мешкав і дідусь. Пара не мала своїх дітей, тому радо прийняла мене у своїй двокімнатній квартирі. Я все життя буду їм вдячний за любов і турботу, яку вони проявили до мене. Бабуся Соломія купувала мені новий одяг і допомогла вступити в інститут. А ще вона смачно годувала мене і навіть записала в спортивну секцію.
Оскільки близьких родичів старенькі не мали, то й квартиру залишили мені у спадок.
Бабуся з дідусем робили все можливе, щоб я ріс у комфорті. Натомість вони наголошували на тому, що моїм обов’язком є добре вчитися. Адже лише після успішного закінчення вищого навчального закладу я міг знайти хорошу перспективну роботу.
Я не хотів підвести своїх близьких і втратити квиток у краще життя, тому зі всіх сил старався підкорювати нові вершини.
Проте доля мала свої плани. В університеті я закохався у свою одногрупницю. Між нами спалахнули взаємні почуття. Ми продовжували старанно вчитися і на секцію тепер ходили разом. Проте бабуся з дідусем були категорично проти моїх стосунків з Олесею.
Баба Соломія постійно повторювала, що мені потрібно зосередитися на навчанні, а не на гулянках. Проте викинути Олесю з голови я не можу. У мене до неї щирі почуття. Дівчина полонила моє серце своєю добротою та безпосередністю. Поруч з Олесею моє життя сповнюється новими барвами. А ще дівчина самостійна і абсолютно безкорислива. Вона не дозволяє платити за неї в магазині чи кафе. І подарунки приймати Олеся не хоче. Щоб вона взяла шоколадку доводиться довго її про це просити.
Однак на думку бабусі Соломії Олеся хоче отримати від мене якусь вигоду. Скоріш за все, вона пригледіла мою квартиру в центрі міста. Такі беззмістовні звинувачення обурюють мене. Я навіть поцікавився одного разу, чи готова дівчина жити разом зі мною в гуртожитку. На це вона відповіла згодою і з усмішкою додала, що її не цікавлять жодні матеріальні цінності. Головне, бути разом, адже в цьому й полягає щастя.
Вчора бабуся Соломія поставила мене перед фактом, що я повинен обрати щось одне: або квартиру, або Олесю. У першому випадку я залишаюся жити зі старенькими і отримую свій спадок, а в другому заповіт анулюється і я залишаюся на вулиці. Звичайно, що я безсумнівно обираю кохання, проте куди мені податися – не знаю. Олеся живе з сестрою в гуртожитку, тому не може мене взяти до себе. На оренду житла грошей також немає, адже увесь свій вільний час я присвячую навчанню, а працювати нема можливості. Не знаю, як мені бути…
Що б ви порадили юнакові, який опинився в такій ситуації?
