Коли дочка з чоловіком залишилися на вулиці через несумлінного рієлтора – вони прийшли жити до мене. Але як тільки з’явилася можливість, вони переїхали. Люблю своїх дітей і онука, але вважаю, що дорослі діти все ж повинні жити окремо від батьків, особливо в тих випадках, коли у них своя сім’я. Поясню на своєму прикладі:
1. Я понад 10 років живу одна. У мене свій графік – рано встаю і лягаю, з 4 ранку голосно дивлюся телевізор. Коли всі живуть разом, необхідно навіть в таких дрібницях шукати компроміс, а площа не завжди дозволяє мати кожному свою кімнату і той же свій телевізор.
2. Різні уподобання в їжі. І якщо тут ще можна окремо кожному готувати, то банальні закупи продуктів, сортування їжі в холодильнику і навіть сам процес приготування їжі стають з часом каторгою.
3. Різні погляди на життя і побут в цілому. Я вже не люблю галасливі компанії і свята. Діти молоді – до них гості, вони в гості. Мені цього не потрібно.
І найголовніше, в будь-яких сім’ях трапляються сварки. І мені як матері в будь-якому випадку буде жаль свою дитину. Я не хочу цього ні бачити, ні чути. Вони посварилися і тут же помирилися, а у мене в душі осад залишився.
Навіть живучи окремо, я зайвий раз не лізу ні з розпитуваннями, ні з порадами. Розповідають і так начебто все, порада потрібна – самі запитають. Я рада бачити своїх дітей хоч кожен день, хоч з ночівлею, але жити з ними постійно під одним дахом, я вже не хочу.
Я не знаю, скільки я ще проживу – може 10 років, може 20, а може і рік. І цей час я хочу прожити так, як хочу я.
А що ви думаєте з цього приводу? Діти при будь-яких обставинах повинні жити окремо від батьків?
