Дмитрик знову сумував. Він тихо лежав у своєму ліжку і дивився на хмари, що плили блакитним небом. Адже десь серед хмар мала бути душа хлопчика, який останнім помер у його палаті.
Попри важкий діагноз Дмитрик практично не відчував болю. Йому навпаки боліло від того, що він самотній.
Ще вдень його якось підбадьорювали лікарі, медсестри. Батьки приносили гостинці, купували іграшки. А як тільки сонце заходило за обрій, а на небі з’являлися зорі він більше не міг стримувати почуттів. Навіть плакав у подушку. Так йому було сумно.
Він чомусь відчував, що скоро полетить так само як його друзі. Мама з татом не могли повірити, що скоро втратять сина.
То була звичайна сім’я. Раптово сину стало погано, обстеження затягувались, а коли лікарі оголосили суму лікування, то жінка мало не зомліла.
Вони негайно почали діяти. Звернулись до волонтерів, крутили ролик по телебаченню, розсилали інформацію у соцмережах. Але марно. До потрібної суми залишалось ще дуже багато. А стан сина ставав все гірше і гірше.
Одного дня до матері подзвонила волонтерка.
– Добрий день! Рада вам повідомити, що сума нарешті зібрана! Приїжджайте!
– Що? Але як? Адже ще вчора на балансі було лише пів суми. Я не можу в це повірити! Наш син житиме! – жінка плакала від радості, обнімаючи чоловіка.
А все завдяки небайдужому чоловіку, що втратив сина такого ж віку, як Дмитрик.
То був директор алмазної шахти. Він побачив рекламу про біду Дмитрика по телебаченню, а після того зібрав увесь свій персонал:
– Дорогі працівники! Я зібрав вас не просто так. Хотів розповісти одну історію. Ви напевно знаєте, що колись у мене був син. Він трагічно загинув. Його збила машина. Моя дружина більше ніколи не зможе мати дітей. Так, мого сина вже не врятувати. Але на світі є ще один хлопчик, він важкохворий.
Я перерахую його батькам свою місячну зарплатню, все до останньої копійки. А вас закликаю пожертвувати хто скільки може. Це не примусово. Але я б дуже радів, якби цей Дмитрик знову тішив своїх батьків, грав у футбол і виріс порядною людиною. Реквізити вам скажуть у бухгалтерії. Щиро дякую за вашу увагу!
Наступного дня до директора підійшов головний бухгалтерка:
– Перепрошую, але я ще ніколи такого не бачила! Усі працівники відмовились від своєї зарплати! Здається, тих грошей вистачить аби врятувати дитину!
Чоловік так розчулився, не вірив, що його команда складається з таких же добрий і щирих людей. І вирішив, що виплатить усім працівникам премію із резервного фонду.
Це врятувало Дмитрика. А його батьки просто не тямилися від щастя.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Трохи згодом дружина того ж директора забігла в їхній будинок зі сльозами на очах. Чоловік якраз повернувся окриленим з роботи. А коли помітив дружину, то сильно захвилювався:
– Що сталось, люба? Тебе щось болить? Чи може хтось образив? Не мовчи! Благаю!
– Я плачу від того, що здавалось нереальним! У нас буде дитина! Я їду з клініки! УЗД все підтвердило.
– Що ти таке кажеш? Але ж лікарі казали…
– Я знаю, коханий! Тепер вони кажуть, що це справжнє диво! ба більше, у нас буде двійня!
– Господи! Яку ж ти послав нам милість! Ми найщасливіші люди на світі!
Любов – найбільша сила. І якщо ти виявляєш істинну любов, тоді неможливе стає можливим!
Як вам історія?
Спосіб, який допоможе розваритися гороху за 10 хвилин без попереднього замочування
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Мамин рецепт: вчора ввечері зробила маску, сьогодні виглядаю блискуче! Вистачило 2 інгредієнтів для щастя …
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Встигни на піку цвітіння: заповни літрову банку рослинною олією і фіолетовими квітами
Бабуся навчила мене робити садових лебедів. Ви ніколи не вгадаєте, з чого!
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
Ось так дбають про життя мешканців закордоном! Добірка з 16 фото, на яких зображені креативні, а головне – дієві ідеї для комфорту в місті
Спасибі за те, що виховали для мене такого чудового чоловіка
Сучасний манікюр для ідеального образу
Жінка усиновила двох дітей з різницею в рік, а виявилося, що вони рідні брат і сестра
«Незатишна ти собака, і шерсть від тебе і запах, – примовляла господиня. – Йшла би ти і не поверталася»
Танець тисячі рук
У мене пішло багато років і сил на те, щоб переписати жіночі ролі в сценарії мого роду. Ролі дівчаток-селянок, у яких був такий собі старт
7 подарунків, які хоче ваш чоловік, але ніколи про це не скаже
Не зможу я без вас, – сказала вона. Не вийде у мене. Куди ж я вас – ви мої рідні коти
Сусід Іван Іванович називав їх «дівчатками». «Дівчаткам» було добре за сімдесят, вони жили в сусідніх під’їздах і дружили – не так давно, але міцно
Тремтячи всім тілом, з закривавленим хутром на холці і правих передніх лапках, які він підтискав, кошеня намагалося нявкати, але звук був більше схожий на хрипкий голос застудженої дитини
