Я стояла на вокзалі, тримаючи за руку свою маленьку доньку. З усіх сил я намагалася не показувати їй свої сльози. Надійка не розуміла, що відбувається, чому це раптом ми в один прекрасний момент кинули все і поїхали до іншого міста.
Я завжди говорю правду своїй дитині, але цього разу не змогла. Довелося брехати:
– Ми приїхали в гості до тітки Люби. Вона тобі сподобається.
– А як же татко? – питала мала.
– А татко? Татко дуже зайнятий. Він мав залишитися вдома, – холодно відповіла я.
Вже за кілька хвилин ми опинилися на порозі квартири моєї родички:
– Аню, яка я рада тебе бачити! Чудово, що ти знайшла час, щоб до мене приїхати, – сказала тітка Люба.
Відколи її чоловік помер, вона жила зовсім сама, її син переїхав разом з дружиною до столиці – у нього там свій бізнес. Тож я була певна, що ні я, ні моя донька не набридатимемо родичці своєю компанією.
– Яка у тебе гарна донечка! – продовжила тітка. – Надійко, я впевнена, що ми з тобою зможемо стати справжніми друзями.
В квартирі майже нічого не змінилося з того часу, як я приїжджала сюди іще дитиною. Ми з братом гралися у його кімнаті, поки наші матері готували найсмачніший у світі борщ за рецептом бабусі.
– Відчуваю знайомий запах, – усміхнулася я, на мить забувши про причину, через яку опинилася в гостях у тітки.
– Як я могла не приготувати твою улюблену страву. Тарілка гарячого борщу точно підійме тобі настрій.
Навіть моя Надійка наминала той борщ так, ніби нічого смачнішого у житті й не куштувала. Мене це так тішило, бо в глибині душі я відчувала провину за те, що притягла дитину за сотні кілометрів від її рідної домівки.
– Надійко, ти, мабуть, не знаєш, але я тут живу не сама. У сусідній кімнаті сховалося моє цуценя. Сподіваюся, ви потоваришуєте, – сказала тітка Люба.
Ми залишилися удвох за кухонним столом.
– Розповідай! Що трапилося? Роман тебе образив?
– Він зрадив мені, – розридалася я в одну мить, – я бачила фото.
– Може, це якась помилка, чийсь невдалий жарт? – заспокоювала мене родичка.
– Ні, він зрадив мені з Юлею – моєю подругою. Вона з’явилася сьогодні на порозі мого дому і сказала, що Роман її кохає і мріє про розлучення зі мною.
– От негідник! Як він міг?
Та я й сама не знала відповіді на це запитання, тому все, що мені залишалося робити – це сидіти і лити сльози просто у тарілку з борщем.
– Що тепер робитимеш? Пробачиш? – спитала тітка.
– Ні, на розлучення, мабуть, подам. Але як я все поясню доньці?! Гадки не маю.
Тривожні думки не давали мені спокою. Не могла навіть полежати спокійно, тож вирішила взяти дитину і піти прогулятися в парк.
Не знала я, що коли повернуся додому, зустрінуся зі своїм найбільшим ворогом.
Свіже повітря, смачне морозиво і щаслива дитина – змогли підняти мій настрій. Забула навіть на мить про зраду чоловіка. Та радість тривала недовго.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Коли тітка Люба відкрила нам двері, Надя одразу почала вихвалятися новою повітряною кулькою і показувати кольорові сліди на язику, які залишилися від поїдання солодкої вати.
Поки я раділа тому, що змогла подарувати дитині бодай один щасливий день, побачила знайомі кросівки, які стояли просто біля порогу. Відверто кажучи, хотіла розвернутися і втекти звідти, аби уникнути небажаної розмови. Але я розуміла, що дорослі люди так свої проблеми не вирішують. Я зітхнула і зайшла в квартиру.
З кухні несміливо почав виходити Роман, ніби злодій, якого впіймали на крадіжці. Донька, побачивши тата, відразу кинулася до нього на шию. Звісно, він ж її батько, вона за ним сумує.
– Привіт, сонечко, як я радий тебе бачити, – сказав чоловік, а потім поглянув на мене, – Аню, я тебе дуже прошу, поговори зі мною. Я тобі все поясню.
Тітка Люба пообіцяла Надійці, що купить їй новий набір кольорових олівців, але тільки за умови, якщо вона погодиться прогулятися з нею в магазин канцтоварів.
Так ми й залишилися з Романом сам на сам.
– Я знаю, що я вчинив огидно, я не гідний навіть стояти поруч з тобою, але я хочу, щоб ти мені пробачила, – благав чоловік.
– Ти хочеш? А я хотіла мати щасливу сім’ю, але тобі до цього було байдуже. Ти вирішив, що Юля тобі більше підходить! А як же Надя? Ти про неї подумав? – кричала я у відповідь.
– Заради Наді ми маємо зберегти нашу сім’ю. Ти мені тільки пробач, і все встане на свої місця.
– На свої місця?! Ти зараз серйозно? Я уявлення не маю, як тобі тепер довіряти.
Після цих слів в кімнаті запанувала тиша. Роман довго збирався з думками, а потім почав розповідати:
– Розумієш, останнім часом побут зруйнував усю пристрасть, яка була колись поміж нами. Почали виникати якісь дрібні сварки. От я й не витримав. А Юля… Юля вона якась зовсім інша була: така ніжна і лагідна. Ніколи й словом мене не дорікнула. От і звабила мене.
– Замовкни, будь ласка, я не хочу чути того, що ти намагаєшся звинуватити мене у своїй зраді, – крикнула я.
– Ні, я не намагаюся, я просто хочу, щоб ти знала, що Юля – це була відчайдушна спроба забути про сіру буденність. Тепер я розумію, що зробив помилку. Я кохаю тільки тебе. Ти і наша донька – найдорожче, що в мене є.
Він підійшов для того, аби торкнутися мене, але я автоматично зробила кілька кроків назад і виставила руки вперед, захищаючи себе від небажаних обіймів.
– Мені треба подумати, я не знаю, чи зможу пробачити зраду. Як жити далі з негідником, який зраджує і використовує інших людей? – спитала його я, опускаючись на крісло.
Роман трохи постояв поруч і зрозумів, що я більше не можу його слухати. За декілька хвилин він вийшов з квартири.
Я впала на підлогу і розридалася з відчаю. Мені вже не було прикро через зраджені почуття, я просто не знала, що мені робити далі. Найбільше мене хвилювала Надійка – вона ж не повинна розплачуватися за помилки мого чоловіка!
Тієї ночі я довго думала, який вибір варто зробити. Так і не змогла заснути до самісінького ранку, аж поки не вирішила, що переступлю через власну гордість заради доньки. Дитина має рости у повній сім’ї.
Вже через 2 дні я повернулася до Романа. Його щастю не було меж. Він справді дуже змінився: готував щовечора вишукану вечерю, дарував коштовні подарунки, готовий був носити мене на руках. Але кожного разу, коли він доторкався до моєї шкіри, мене наче струмом било.
Той місяць я жила, пересилюючи себе кожного дня. А потім дійшла до висновку: я більше ніколи не зможу поглянути на Романа закоханими очима. Взагалі від кохання після його вчинку й сліду не залишилося. Навіщо й далі себе обманювати, мучити своє серце, яке більше не належало тому, з ким я ділила один дах над головою.
– Я так більше не можу, Романе. Я йду від тебе. Мабуть, таки не належу до тих людей, яким вдається пробачити зраду. Але я щиро бажаю тобі бути щасливим, – заявила я одного вечора.
Я зібрала усі сумки і знову повернулася до тітки. Тепер живу разом із нею.
Роман часто приїжджає до доньки, тож ми намагаємося підтримувати дружні стосунки. А я відчуваю, що скоро в моїх очах знову засяє особлива іскра, яку всі називають закоханістю.
Чи правильно вчинила Аня?
Чи пробачили б ви зраду?
Поставила нареченому окрошку з квашеною капустою і свининою, як у нас заведено. А він глянув у тарілку й пожартував так, що я відклала ложку
Найкрасивіші жінки за знаком Зодіаку. Чоловіків до них так і тягне
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
Ведмежата з фетру: ідеї та викрійки
Чоловік в художній гімнастиці. Тепер ви бачили все!
2000 картин за 11 років життя! Як дівчинка з Полтави заворожила своїм талантом увесь світ
– Галю, ти тільки не плач! Він житиме! – стривожений Іван підійшов до дружини, йому дзвонила сваха. – А ти чого так зблідла?
Не стала Ірина для Іванка гарною матір’ю. Добре, що чужа людина змогла замінити йому батьків
Не очікувала я, що свекруха знайде собі на старості літ чоловіка, який зіпсує наші стосунки
Розіграв свою колишню! Вираз її обличчя треба було бачити!
Нещодавно їздила до брата в гості. Була готова до всього. Але це вийшло за всі рамки
Один сімейний відпочинок перевернув моє життя з ніг на голову
Хлопчик побіг в аптеку за ліками для бабці, але з досадою зрозумів, що грошей йому вистачить лише на таблетки від тиску
Дата, коли ви народилися, може багато чого розповісти про ваш характер та долю. Крім цього, число також вказує на вашу майбутню професію
Олеже, яка у тебе дружина! Дорікає мені і племінникам шматком хліба! А за стару куртку того й дивись – накинеться
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
На весіллі свекруха хотіла зі мною серйозно поговорити. Сказала, що віддасть нам з чоловіком двокімнатну квартиру у місті, тільки б ми не їхали у село до моїх батьків
16 собак, які так змінилися після стрижки, що власники не одразу впізнали своїх улюбленців
Катя повернулася до мами і запитала: – Мама, чому вони так сказали, яка я «помилка?
