Ще з дитинства я мріяла стати лікарем. Тому без роздумів вступила до медичного університету та навчалася старанно, отримала червоний диплом. Зараз працюю в обласній лікарні дитячим терапевтом.
Нещодавно зі мною трапилася досить цікава ситуація, про яку я хочу розповісти.
Тоді я дуже запізнювалася на роботу ще й на зло автобуса не було. Тому хутчіше викликала таксі та попросила якнайшвидше мене довести до лікарні. Водій мовчки кивнув на знак згоди. Раптом – телефонний дзвінок, вже боялася, що колеги телефонують та дорікатимуть за спізнення. Але то була моя подруга Мирослава:
– Привіт. У мене до тебе термінове прохання. У Андрійка температура піднялася, майже 39! Ти ж знаєш, що йому тільки 4 рочки, не знаю, що й робити – з розпачем розповідала дівчина.
Порекомендувала дієві ліки та попередила, що якщо малку стане гірше – нехай до мене ще раз зателефонує та проїде на роботу, я його обов’язково огляну.
– Вибачте за мою допитливість. Але ви лікар дитячий, я так зрозумів? – сказав водій та скрутив до мінімум музику, яка лунала по радіо.
– Так. А вам потрібна також консультація? На жаль, таких дорослих я не лікую – жартома відповідаю.
– Ні, просто цікаво. Я ж працівників такої благородної професії тепер безплатно обслуговую.
– А це якась акція у вашій компанії чи просто у зв’язку з останніми подіями у вас такі зміни відбулися?
– Ні. Хоча дуже сподіваюся та вірю, що такі люди, як ви, скоро загалі будуть і безплатно кататися у транспорті та харчуватися. Знаю, які у вас зарплати мізерні. Але такий вчинок – то моя власна ініціатива. Просто нещодавно я міг втратити двох найрідніших людей у своєму житті.
Тоді дружина з сином пізно поверталися додому. Погода була жахлива, сильно дощило та жінка не впоралася з керуванням. Медики не давали жодних позитивних прогнозів та навіть не хотіли робити операцію. Мовляв, нема сенсу їх рятувати – вони вже одного ногою на тому світі. Тільки один літній чоловік Богдан Васильович погодився прооперувати їх, хоча знехтував лікарським протоколом. На щастя, він зумів їх врятувати. Зараз від того дня у сина залишився невеличкий шрам на нозі.
Та ніхто у лікарні не оцінив такого вчинку. Зі скандалом звільнили чоловіка, хоча йому залишалося буквально рік до заслуженої пенсії. Колеги навіть не хотіли заступитися та пояснити ситуацію, тільки мовчки ховали від нього очі.
– Знаю, що зараз пан Богдан працює в іншій лікарні. Нещодавно приходив до сина на день народження, ми товаришуємо.Та й завжди раді бачити нашого рятівника у гостях. Якби не він – то я б залишився самотнім на цьому світі. Тому пообіцяв собі безплатно підвозити, адже у вас така важка праця! Ви просто немов другі ангели-охоронці, правда вже у білих халатах – сказав водій та розсміявся.
Відчула, як по моїй щоці пробігла скупа сльоза. Тоді чоловік дійсно не взяв грошей за поїздку та побажав гарного дня. Розумію, що у нашому світі ще залишилися люди з великим добрим серцем. Адже старенький чоловік пожертвував своєю роботою, щоб врятувати незнайомих йому людей. І хоча я не знаю особисто пана Богдана, але впевнена, що він – приклад справжнього лікаря!
На вашу думку, лікар вчинив правильно? А ви б могли повторити такий вчинок пана Богдана?
