Це ставало для Марини нестерпним. Олег знову прийшов вранці з перегаром і шлейфом жіночих парфумів. Олегу було більше ніж сорок років. Він якраз в тому віці, коли чоловіки перетворюються в підлітків, бігають за кожною спідницею, насолоджуючись останніми краплями тестостерону.
В один прекрасний день нерви Марини здали, і вона запропонувала чоловікові вирішити: «Або він припиняє гуляти або їх шляхи розходяться!». У той час їх спільній доньці ледь виповнилося десять років. Олег вирішив, що він буде гуляти! Він звичайно не пропав з життя своєї колишньої родини назавжди, чого Марина дуже б хотіла, оскільки так би було краще для неї.
Їй просто було нестерпно його бачити. Якщо Олег приходив провідати дочку, то вона закривалася в кімнаті і не виходила до тих пір, поки він не йшов.
Іноді спільні знайомі їй повідомляли, що Олег живе з якоюсь Катею, Оксаною або Аліною. Якось Марина не витримала і сказала: «Досить!». Її зовсім не цікавить життя її колишнього чоловіка.
Він просто для неї помер! Однак багатьом було просто цікаво подивитися на її реакцію, коли їй повідомляли про нову пасію благовірного. Такий собі підлий психологічний тест.
Поступово Марина остаточно змогла прийняти те, що Олега для неї більше не існувало. Поступово навколишні її люди також це прийняли.
Дочка підростала, а Олег з’являвся все рідше. Потім він обмежувався одними дзвінками, але поступово перестав і дзвонити.
Це сталося після того, як одного разу їхня донька відповіла йому: «Тату, ти ж мамі все життя зіпсував, я не зможу тобі цього пробачити!» Марина залишилася одна. Якось у неї зав’язалися романтичні стосунки з її начальником, який також був розлучений.
Одного разу вона вирушила по путівці в Чорногорію, де у неї трапився запаморочливий роман з мужнім місцевим жителем, який до того ж займався альпінізмом і любив полювання.
Марина сама закінчила ці відносини, оскільки їй було вже за п’ятдесят і тіло вимагало спокою, а крім цього атеросклероз і гіпертонія давали про себе знати все частіше. Альпініст відмовлявся переїжджати до неї, а вона не хотіла їхати з рідної країни, а тому вирішила, що буде старіти на самоті.
Дочка зовсім стала дорослою і вирішила найняти житло і жити від мами окремо. Іноді Марині було нестерпно сумно одній в порожній квартирі.
Одного вечора хтось подзвонив у вхідні двері. Жінка подивилася у вічко – на порозі стояв Олег.
Марина забула, коли вона його вже бачила востаннє. Колишній чоловік сильно постарів і був весь білий. Марина не стала відкривати двері і хотіла піти, але він подзвонив ще раз. Марина відкрила двері подумавши: «Мало що могло статися!»
Олег сумно посміхнувся і сказав: «Пробач, що не попередив заздалегідь, можна я зайду?»
– Що трапилося? – запитала Марина – Як завжди п’яний?
– Ні, просто дуже сильно захотілося побачити вас з донькою.
– Вона вже давно живе окремо. А в наших з тобою зустрічах я взагалі не бачу сенсу! – відповіла Марина.
Того вечора Олег залишився у неї з ночівлею. Вона постелила йому в вітальні. Він насправді нічого не хотів від Марини, оскільки у нього була чудова робота і він не голодував. Просто йому дуже сильно захотілося її побачити.
Вони сиділи пили чай, і Марина несподівано зрозуміла, що у неї зникла відраза до нього. Їй дуже навіть подобалося з ним розмовляти, оскільки він завжди був цікавим співрозмовником. Марина всю ніч думала про те, куди поділася її огида до колишнього чоловіка.
Вранці вона прокинулася від того, що у квартирі смачно пахло. Виявилося, що Олег вже приготував сніданок і чекав, коли вона прокинеться. Коли він йшов то запитав: «Можна я ще як-небудь зайду до тебе?»
Марина подумала і погодилася. Після того, як він пішов вона відразу ж зателефонувала доньці і розповіла про вчорашній випадок. Дочка засміялася і сказала: «Мам, може знову спалахне стара любов?
Ви ж з ним не чужі люди. Та й я на нього зла більше не тримаю!»
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Уже через кілька місяців Олег привіз до Марини свої речі. Подруги називали її божевільною, а Марина сказала: «Старіти потрібно разом. Ділити то нам вже нічого!»
Вони стали ідеальною парою, наче й не було багатьох років розлуки. А може саме в розлуці вони навчилися цінувати і поважати один одного, оскільки зрозуміли, що вони потрібні одне одному.
І слава Богу, що Марині вистачило жіночої мудрості, щоб пустити чоловіка назад, бо це допомогло їй знайти тихе сімейне щастя.
Як ви вважаєте, Марина прийняла правильне рішення, що прийняла чоловіка до себе?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Це не справжня любов, якщо це не важко
