Душа виживала серед сміття. Вона перебивалася шматками сухої піци і черствими булочками. Коти вороже сичали на неї, а собаки й зовсім не давали спокою.
Під час холодних дощів вона тихенько сиділа під баком, скрутившися у клубочок.
Зараз вона нікому не потрібна. І справді, а для чого ці лишні турботи? За нею ж доглядати потрібно.
Чоловік спився, коли дружина від нього пішла. Він втратив роботу і почав збирати пляшки, щоб хоч якось заробити на випивку. Добре, що успадкував від батьків житло, бо інакше зовсім пропав би.
Він саме порпався серед сміття, коли натрапив там на Душу, яка дивилася на нього голодними очима. Чоловік поділився з нею рештками канапки, а потім взяв на руки і поніс додому.
Там він випив кілька бляшанок пива, а потім витягнув консерви, відкрив їх і поставив на підлогу.
– Можеш їсти. Я для нас обох щось зможу знайти, – промовив чоловік і пішов спати.
Душа пригостилася і вискочила на свого рятівника. Він солодко сопів, а вона дивилася в його очі, а потім розчинилася.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Зранку чоловік прокинувся, нагодував Душу залишками консервів і жахнувся, коли проходив повз дзеркало. Він не міг повірити, що має такий поганий вигляд. Це змусило його привести себе в порядок, помитися і побритися. Зрештою він вирішив трохи поскладати в квартирі. Раптом він натрапив на три заначки, які заховав ше раніше на чорний день.
– Сьогодні мій день! – радісно сказав чоловік і погладив Душу по спині.
Потім він спустився в магазин, щоб купити корму та пуску. По дорозі додому чоловік вирішив залишити трохи їжі для бродячих кішок та собак.
Коли він повернувся в квартиру, то побачив, що на нього там чекала Душа, яка почала на радощах весело стрибати.
Неочікувано пролунав телефонний дзвінок. Чоловік підняв трубку:
– Здоров! Ти як там? Живий ще? – пролунав голос давнього знайомого.
– Та начебто все гаразд, – відповів чоловік.
– А ти вже кинув пити? – далі цікавився друг.
– Щось таке…
– Це добре, бо я маю для тебе ділову пропозицію. У нас новий проєкт, але не вистачає професійних інженерів. Ти можеш приїхати завтра о 7 ранку? Я буду чекати.
У трубці запікало, а чоловік ще довго тримав її біля вуха слухаючи короткі гудки. Він поклав телефон на стіл і подивився на Душу.
– Мене знову взяли на стару роботу…завтра перший день… – невпевнено сказав чоловік.
На секунду йому здалося, що Душа підморгнула йому у відповідь. Він протер очі, бо не вірив, що вона на таке здатна.
А ви вірите в дива?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
36 неперевершених ідей французького манікюру – зберігайте, щоб не загубити!
Про кожного знака Зодіаку одним словом
11 ознак справжньої дружби, без лукавства
