Віра стала мамою у юному віці. На той момент вона ще навіть не встигла закінчити школу. Батьки були здивовані через такий розвиток подій, адже їхня донька завжди була зразковою відмінницею. Ще більше засмучувало їх те, що вона не хотіла говорити, хто є батьком дитини.
Мати картала себе в тому, що не змогла вберегти Віру від прикрої помилки. Дівчинка ніколи не була худенькою, тому за її пишними формами не одразу були помітні зміни. Через це варіант з абортом відпадав автоматично, бо термін був занадто пізнім. Зрештою невідомо, чи погодилася б на це донька.
У кінці літа на світ з’явилася маленька голубоока красуня. Бабуся вирішила взяти відпустку на роботі, щоб перший час дбати про онучку. Віра змогла успішно закінчити школу, скласти вступні іспити і вступити в університет. Тепер вона мала поєднувати навчання з вихованням доньки. Проте найважче було матері, яка була відповідальною і за студентку Віру, і за онучку Аню.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Дівчина вчилася, не покладаючи сил. На другому курсі вона знайшла собі підробіток. Додатково кожного місяця хтось пересилав їй гроші на дитину. Це все благополучно впливало на матеріальне становище в сім’ї.
Пізніше донька підросла і пішла в садочок. Віра змогла піти на повноцінну роботу. Бабуся продовжувала дбати про онучку і готувати її до школи.
Зрештою Віра закінчила університет і отримала диплом. Одного дня вона несподівано прийшла додому зі своїм колишнім однокласником Сергієм. Матір одразу зрозуміла, що він і є батьком дитини. У них з Анею були однакові голубі очі та світле волосся.
Дочка пояснила, що не хотіла розголошувати ім’я батька, бо Сергій збирався вступати у військову академію. Факт батьківства міг зашкодити йому, тому пара вирішила дочекатися закінчення навчання. Зараз вони обоє вільні й готові до створення сім’ї.
Молоді відмовилися від традиційного святкування весілля, а натомість вирішили поїхати в тур Європою.
Бабусі вони також запропонували путівку. Вони вдячні жінці за допомогу і ніколи не забудуть її доброту.
А як ви вважаєте, чи правильно вчинили молоді?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Це не справжня любов, якщо це не важко
