Ми з Дмитром кохали один одного і хотіли одружитися. От тільки наше весілля не відбулося через його маму. Вона зробила все, щоб ми не пішли до РАЦСу.
Після цього випадково зустріла її в магазині. Жінка люб’язно підійшла, привіталася і спитала чому я перестала приходити в гості.
Дмитро був моїм першим коханням ще зі старшої школи. Ми романтично проводили час, багато гуляли, але розуміли, що з весіллям поспішати не варто, бо спочатку потрібно здобути вищу освіту. Не хотілось сидіти на шиї у батьків.
Ми так зустрічалися 4 роки. Вступили до університету. Я жила в гуртожитку, а він з батьками. Сама до столиці я приїхала з Одеси, бо тут більше перспектив. Після закінчення навчання ми обоє знайшли роботу, а я подругою переїхала на знімну квартиру. З кожним роком наші стосунки тільки міцнішали, вони були справжніми й чуйними, тому я сильно зраділа, коли почула пропозицію руки та серця. Тепер ми готувалися до знайомства з батьками.
Його батьки зраділи цій звістці, але потім їхня думка сильно помінялась. Їх абсолютно не влаштовувало те, що я не київська.
– А ти чому аж сюди поступати приїхала? – Оглядала мене з ніг до голови майбутня свекруха.
– Я подавала документи в різні області, але завжди хотіла потрапити в столицю і мені вдалось.
– А де ви збираєтеся жити? – Не замовкала підозріла жінка.
Я відповіла, що будемо орендувати житло, а з часом оформимо іпотеку. Після моїх слів жінка більше не говорила. Ми провели кілька хвилин у незручній мовчанці, допили чай і встали зі столу. Ця зустріч нагадувала мені допит. Дмитро запропонував провести мене додому. Я перед виходом зайшла до вбиральні й почула, те чого не слід було чути. Мати забороняла нам одружуватись і запевняла, що я з ним тільки через їхню квартиру. У її погрозах було, що він більше не буде для неї сином, якщо продовжить стосунки зі мною.
Після цього наші стосунки поступово зіпсувалися. Питання іпотеки завжди призводило до сварки й нам з часом це сильно набридло. Я не зізналася, що чула їхню розмовою з мамою, але здавалося, що все-таки вона на нього сильно повпливала.
Ми розійшлися в лютому, а у квітні у мене було День народження. Батьки приїхали в гості. Я не сподівалася, що вони подарують мені квартиру. Цілу квартиру, але за ремонт повинна була подбати я сама. Я не чулася тоді від щастя.
Цілий рік затягнувся той ремонт у моєму власному куточку, бо з грошима було не так солодко, як хотілося б. Тоді за якийсь час я зустріла маму Дмитра в магазині. Вона почала називати мене дочкою, розповіла, що чула про мою квартиру і дивувалася, чому я не покликала її сина, щоб допоміг з ремонтом. Я намагалася якомога швидше закінчити нашу бесіду і піти.
По її словам Дмитро досі сам не свій через наше розставання. Еге ж і за цілий рік навіть ні разу не подзвонив і не написав. Напевно в пошуках слушної для мами невістки. Раз таке діло, то я не жалію ні про що. І добре, що не буду мати нічого спільного із його цією жінкою.
Чи правильно зробив Дмитро, що послухав свою матір? Як би тоді склалися їхні стосунки?
