Ми з Дмитром кохали один одного і хотіли одружитися. От тільки наше весілля не відбулося через його маму. Вона зробила все, щоб ми не пішли до РАЦСу.
Після цього випадково зустріла її в магазині. Жінка люб’язно підійшла, привіталася і спитала чому я перестала приходити в гості.
Дмитро був моїм першим коханням ще зі старшої школи. Ми романтично проводили час, багато гуляли, але розуміли, що з весіллям поспішати не варто, бо спочатку потрібно здобути вищу освіту. Не хотілось сидіти на шиї у батьків.
Ми так зустрічалися 4 роки. Вступили до університету. Я жила в гуртожитку, а він з батьками. Сама до столиці я приїхала з Одеси, бо тут більше перспектив. Після закінчення навчання ми обоє знайшли роботу, а я подругою переїхала на знімну квартиру. З кожним роком наші стосунки тільки міцнішали, вони були справжніми й чуйними, тому я сильно зраділа, коли почула пропозицію руки та серця. Тепер ми готувалися до знайомства з батьками.
Його батьки зраділи цій звістці, але потім їхня думка сильно помінялась. Їх абсолютно не влаштовувало те, що я не київська.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– А ти чому аж сюди поступати приїхала? – Оглядала мене з ніг до голови майбутня свекруха.
– Я подавала документи в різні області, але завжди хотіла потрапити в столицю і мені вдалось.
– А де ви збираєтеся жити? – Не замовкала підозріла жінка.
Я відповіла, що будемо орендувати житло, а з часом оформимо іпотеку. Після моїх слів жінка більше не говорила. Ми провели кілька хвилин у незручній мовчанці, допили чай і встали зі столу. Ця зустріч нагадувала мені допит. Дмитро запропонував провести мене додому. Я перед виходом зайшла до вбиральні й почула, те чого не слід було чути. Мати забороняла нам одружуватись і запевняла, що я з ним тільки через їхню квартиру. У її погрозах було, що він більше не буде для неї сином, якщо продовжить стосунки зі мною.
Після цього наші стосунки поступово зіпсувалися. Питання іпотеки завжди призводило до сварки й нам з часом це сильно набридло. Я не зізналася, що чула їхню розмовою з мамою, але здавалося, що все-таки вона на нього сильно повпливала.
Ми розійшлися в лютому, а у квітні у мене було День народження. Батьки приїхали в гості. Я не сподівалася, що вони подарують мені квартиру. Цілу квартиру, але за ремонт повинна була подбати я сама. Я не чулася тоді від щастя.
Цілий рік затягнувся той ремонт у моєму власному куточку, бо з грошима було не так солодко, як хотілося б. Тоді за якийсь час я зустріла маму Дмитра в магазині. Вона почала називати мене дочкою, розповіла, що чула про мою квартиру і дивувалася, чому я не покликала її сина, щоб допоміг з ремонтом. Я намагалася якомога швидше закінчити нашу бесіду і піти.
По її словам Дмитро досі сам не свій через наше розставання. Еге ж і за цілий рік навіть ні разу не подзвонив і не написав. Напевно в пошуках слушної для мами невістки. Раз таке діло, то я не жалію ні про що. І добре, що не буду мати нічого спільного із його цією жінкою.
Чи правильно зробив Дмитро, що послухав свою матір? Як би тоді склалися їхні стосунки?
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Кабачкова ікра — 5 гарних рецептів приготування, які мають бути у кожної господині
Інструкція з приготування домашньої маски з желатином
Нещодавно мама мені зателефонувала і сказала, що мені прийшла якась спадщина, і треба приїхати додому, щоб оформити всі документи. Я була ошелешена, коли дізналася, що Ніна Карлівна, яку я не бачила майже 20 років, записала свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на мене
