Я тебе розумію…
Я знаю, що таке бути розбитою, безсилою та просто порожньою. Коли ти намагаєшся пояснити це іншим, а тебе ніхто не чує, не розуміє.
Твій ранок починається не з бадьорих потягувань до неба, не з планів на день, а з того, що ти просто не хочеш вставати зі свого ліжка та попадатися комусь на очі.
Ти відчуваєш на собі такі важкі осудливі погляди. Усі засуджують тебе за те, що ти ось така чутлива, дуже тендітна до почуттів. Тобі часто доводиться стикатися зі словами від друзів: “відпусти”, “забудь”, “пробач”.
Ти віддаєшся для усіх, хто навколо тебе – повністю, а що маєш у відповідь? Розбиту душу? Тягар?
Буває, що тобі насправді хочуть допомогти, адже вони змогли допомогти іншим, подібним, а ось для тебе слів все ніяк не знайдуть.
Ви часто плачете на одинці, але так аби ніхто про них не дізнався.
Коли ви у великій компанії, то все одно почуваєте себе повністю самотніми.
Споглядаєте за закоханими парами і марите тим, аби у вашому житті теж була така казка.
Звикли до того, що у цьому світі ніхто тобі не допоможе, якщо сам собі не допоможеш.
Так, ви виснажені не фізично, а морально. Важко навіть розпочати правильно свій день.
Усі звикли до того, що ти така. Ти постійно сумна.
Часто ти вважаєш, що ти не така, як всі і твоя доля – це постійний сум та розчарування. Просто не можеш інакше.
Та повір, безліч людей беруть тебе собі за приклад. Адже в тобі накопичилося скільки турботи, добра та щедрості і ти її ніколи не жалієш, а ділишся охоче з тими, хто справді цього потребує!
Та вони ніколи не помічають твоїх заплаканих очей і ніколи нічого не запропонують тобі на заміну твоїй красі характеру.
А знаєш що? Я… Я дійсно пишаюся тобою! Ти така сильна! Ось прямо зараз, так-так, ти – посміхнися! Згадай смак свого улюбленого фрукта. Що це?
Поринь у теплі спогади.
Повір нарешті у себе та зрозумій, що у тобі немає вад, бо ти – унікальність!
Не змінюйся!
Почни сприймати себе справжньою. Прокидайся і біжи до дзеркала тішитися тим, що ти прокинулася і розпочинаєш новий день свого життя!
У тебе дуже добрі очі… Такі справжні та щирі. Не плач більше, ніколи, чуєш? Не плач!
Тобі стало краще?
