Мама першої дружни не готувала доньку до сімейного життя: вдома – безлад, а їжа неїстівна

Я не маю особливого списку вимог від своєї дружини. Проте мені важливо, щоб жінка могла приготувати смачну їжу. Також приємним бонусом є врода та легкий характер. Та кулінарна майстерність все одно на першому місці. У мене немає зайвої ваги, але за своєю статурою я міцний і високий чоловік. Я працюю на будівництві і регулярно займаюся спортом, тому витрачаю багато енергії протягом дня. Через це проблем з апетитом не виникає. 

Мені доля завжди підкидувала хороших жінок, але на кухні вони були жахливими господинями. Вперше я одружився одразу після армії. Через сильне почуття кохання я не задумувався про те, що дівчина зовсім не готова до сімейного життя. Напевно мати не навчила її ні прибирати, ні готувати. Адже вдома завжди був безлад, а її супи були неїстівними. Якщо у звичайні дні я їв гумове м’ясо, то для гостей доводилося купувати готові салати в супермаркетах. Як тільки я робив дружині зауваження, вона лютувала і казала, щоб я не перебирав. 

З другою дружиною проблем з чистотою не було. За професією вона була медсестрою, тому звичка підтримувати чистоту давалася взнаки. Поки ми не побралися, жінка готувала мені і салати, і курочку табака, і вареники. Звичайно, що цим всім вона полонила моє серце. Проте після весілля її поведінка змінилася. Вона вирішила, що мені потрібно схуднути, бо їй подобалися худорляві чоловіки. І тут почалося випробування дієтами.

Дружина варила мені вівсяну кашу на воді, ріденькі супи, а на друге – овочі. На вечерю також не було особливого різноманіття – риба чи куряче філе на пару з кефіром і яблуком на десерт. Я вирішив спробувати таке харчування. Та зовсім скоро у мене погіршилося самопочуття. Сил на роботі зовсім не вистачало. Колеги почали навіть знущатися з мене, розповідаючи про бутерброди, які їм приготували дружини з собою. Мені доводилося потайки харчуватися шоколадками.

Зрештою мій терпець увірвався, коли дружина не дозволяла мені бачитися з друзями і була проти того, щоб вони приходили до нас в гості. І це при тому, що ми живемо у моїй квартирі. На розлучення наважитися було не важко. 

Я почав харчуватися в місцевому магазині, де продавали готові страви. Саме там я познайомився з пухкенькою продавчинею, яка постійно пропонувала мені нові та смачні варіанти. Між нами зав’язалося спілкування, яке переросло у романтичні відносини. Згодом ми з’їхалися. Я був впевнений в тому, що ця дівчина повинна вміти добре готувати, адже її робота була також пов’язана з їжею. Проте як виявилося, продавчиня і кухар навіть поряд не стояли. Перший борщ неможливо було їсти. Дівчина наполягала на тому, що не потрібно загострювати свою увагу на земних речах, адже духовне є набагато важливішим. Та голод думками не замориш. Через те, що я хотів харчуватися домашніми стравами, а не купленими чи зіпсованими, ми розійшлися.

Хіба я так багато хочу? Мені потрібна жінка, яка буде смачно готувати традиційні страви. Я не прихильник високої кухні, а заварити борщ чи насмажити котлет не таке вже й важке завдання. Натомість моя обраниця отримає від мене любов, турботу та безпеку. Зрештою, годувати чоловіка – це один з обов’язків дружини. Невже сучасні дами зовсім про це забули?

А ви згідні з думкою чоловіка?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: