Я не маю особливого списку вимог від своєї дружини. Проте мені важливо, щоб жінка могла приготувати смачну їжу. Також приємним бонусом є врода та легкий характер. Та кулінарна майстерність все одно на першому місці. У мене немає зайвої ваги, але за своєю статурою я міцний і високий чоловік. Я працюю на будівництві і регулярно займаюся спортом, тому витрачаю багато енергії протягом дня. Через це проблем з апетитом не виникає.
Мені доля завжди підкидувала хороших жінок, але на кухні вони були жахливими господинями. Вперше я одружився одразу після армії. Через сильне почуття кохання я не задумувався про те, що дівчина зовсім не готова до сімейного життя. Напевно мати не навчила її ні прибирати, ні готувати. Адже вдома завжди був безлад, а її супи були неїстівними. Якщо у звичайні дні я їв гумове м’ясо, то для гостей доводилося купувати готові салати в супермаркетах. Як тільки я робив дружині зауваження, вона лютувала і казала, щоб я не перебирав.
З другою дружиною проблем з чистотою не було. За професією вона була медсестрою, тому звичка підтримувати чистоту давалася взнаки. Поки ми не побралися, жінка готувала мені і салати, і курочку табака, і вареники. Звичайно, що цим всім вона полонила моє серце. Проте після весілля її поведінка змінилася. Вона вирішила, що мені потрібно схуднути, бо їй подобалися худорляві чоловіки. І тут почалося випробування дієтами.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Дружина варила мені вівсяну кашу на воді, ріденькі супи, а на друге – овочі. На вечерю також не було особливого різноманіття – риба чи куряче філе на пару з кефіром і яблуком на десерт. Я вирішив спробувати таке харчування. Та зовсім скоро у мене погіршилося самопочуття. Сил на роботі зовсім не вистачало. Колеги почали навіть знущатися з мене, розповідаючи про бутерброди, які їм приготували дружини з собою. Мені доводилося потайки харчуватися шоколадками.
Зрештою мій терпець увірвався, коли дружина не дозволяла мені бачитися з друзями і була проти того, щоб вони приходили до нас в гості. І це при тому, що ми живемо у моїй квартирі. На розлучення наважитися було не важко.
Я почав харчуватися в місцевому магазині, де продавали готові страви. Саме там я познайомився з пухкенькою продавчинею, яка постійно пропонувала мені нові та смачні варіанти. Між нами зав’язалося спілкування, яке переросло у романтичні відносини. Згодом ми з’їхалися. Я був впевнений в тому, що ця дівчина повинна вміти добре готувати, адже її робота була також пов’язана з їжею. Проте як виявилося, продавчиня і кухар навіть поряд не стояли. Перший борщ неможливо було їсти. Дівчина наполягала на тому, що не потрібно загострювати свою увагу на земних речах, адже духовне є набагато важливішим. Та голод думками не замориш. Через те, що я хотів харчуватися домашніми стравами, а не купленими чи зіпсованими, ми розійшлися.
Хіба я так багато хочу? Мені потрібна жінка, яка буде смачно готувати традиційні страви. Я не прихильник високої кухні, а заварити борщ чи насмажити котлет не таке вже й важке завдання. Натомість моя обраниця отримає від мене любов, турботу та безпеку. Зрештою, годувати чоловіка – це один з обов’язків дружини. Невже сучасні дами зовсім про це забули?
А ви згідні з думкою чоловіка?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
36 неперевершених ідей французького манікюру – зберігайте, щоб не загубити!
