Сергію незабаром виповнюється 39 років. Все, що треба мати чоловіку він вже мав. Квартира залишилась від дідуся, за машину кредит сплатив, на роботі працював керуючим відділу.
Єдине, чого не було – спадкоємця. Він вже в принципі думав над цим. Був не проти. Так Наталії і говорив. Навіть казав, що одружиться, щоб дитина в законному шлюбі народилась.
А Наталя хотіла дитину. Усі ті 5 років, що вони жили разом хотіла. А зараз чомусь боятись почала. Вона все натякала Сергію:
– Пара б…
– Рано – тільки й говорив він.
Щодо шлюбу. Тепер Наталі це було не принципово. Вона звикла до їхнього цивільного шлюбу, штамп у паспорті не дуже змінював становище. Проте, якщо він вже наважився, то чому б і ні?
Артур народився через 7 місяців після того, як вони одружились.
Обидві бабусі були вже немолоді і не дуже могли допомагати з онуком. Тож Наталі довелось сидіти з малюком аж до закінчення декретної відпустки. Вона була категорично проти няньок. Чоловік був з нею солідарний.
Та жити їм доводилась лише на одну зарплату чоловіка. Сергія це дуже бентежило.
Ні на собі, жінка економила: цілий рік ходила в одних джинсах, купувала недорогі речі і косметику. Він глибоку в душі їй був вдячний за це, але ніколи сам цього не говорив.
Проте все, що стосувалось дитини цього правила не дотримувалось.
– Йому має бути все найкраще – говорила Наталя.
Всі речі обов’язково нові. Курточка на пуху, взуття на твердій підошві зі спеціальною устілкою. А там такі ціни. У Сергія аж очі на лоба вилазили.
Сестра Сергія часто віддавала одяг і взуття зі свого старшого сина. Наталія від неї принципово не приймала нічого.
– Я просила нічого не приносити. Все, що треба ми купимо самі.
Словом, важкий характер у Наталі. Зберегти сімейний бюджет жінка не хотіла і це дуже бісило Сергія. Гроші з його гаманця втікали рікою.
Постійні крики в домі, безпорядок також, м’яко кажучи, напрягали чоловіка. Наталія на завжди встигала прибрати розкидані Артуром іграшки по підлозі, він часто плакав і його важко було заспокоїти.
З Наталкою вийти вони теж нікуди не могли – дитину залишити ні з ким. У нього було почуття, що вони сусіди, а не подружня пара. Коли він ходив гуляти сам чи з друзями, вона ображалася, відмовлялась його розуміти.
Чоловік втомився. Йому набридло весь час витрачати гроші на якісь черевички, кофточки, вітамінчик. Він хотів посидіти з друзями, сходити в боулінг і не розумів, чому він не може цього зробити без докорів?
Врешті-решт він заробляє гроші, йому і вирішувати, як ними розпоряджатись.
Сергій довго не думав, подав на розлучення. На його подив, Наталя не плакала, не благала його залишитись.
– Я не заперечую. Твій вибір – лиш вона сказала.
Наталя з Артурчиком переїхали до її мами. Вона подала на аліменти.
Коли хлопчику виповнилось два рочки, жінка віддала сина в дитячий садок. Усім стало легше. Вона пішла на роботу, Сергій платив менше аліментів, мама Наталі нарешті могла побути у тиші.
Сергієвий гаманець став більший, він був щасливий від цього. У нього вирувало справжнє холостяцьке життя.
Минув рік після того, як він розлучився з дружиною. І вперше за весь чей час він вирішив зустрітись зі сином. Потім довго картав себе за цю затію.
Артур дуже капризував. Він не хотів іти до нього, призабув свого тата за цей період. Потім поганяв Сергія по парку.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
То він хоче пити, то їсти, то погратись на майданчику, то піти в лісок. Знову їсти. В туалет. І так по колу.
Сергій аж змучився. Коли він повертав сина дружині аж розхвилювався, що йому тепер часто доведеться гуляти з дитиною. Але син до Наталі сказав:
– Мам, а можна я з ним більше не піду нікуди?
Сергій глянув на свою колишню дружину і вибухнув, як вулкан.
– Це все ти! Налаштувала сина проти мене! Ти не думай, я одразу помітив і твою стрижку нову, і манікюр, і вії нарощені. А в сина кишеня була порвана і зашита! Мій син ходить в штопаній курточці! Я на що гроші даю? На тебе? Чи на Артура? Я піду до органів опіки, нехай перевірять куди йдуть моїх 5 тисяч!
– 4700 – поправила його жінка – Іди куди хочеш! Обійдусь без тебе ві твоїх грошей.
Вона захлопнула двері перед його обличчям.
Як думаєте, справедливо вчинила жінка? Хто у цій ситуації неправий?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
