Важко уявити собі життя без найдорожчої людини у всьому білому світі — без мами.
Вона опікується нами, любить нас, вчить життю, не очікуючи нічого натомість. Вона робить все це просто тому, що дуже нас любить…
Зараз я вже доросла жінка, в якої є власні діти, але оглядаючись на своє минуле, я пригадую собі, яких цінних правил щасливого життя навчила мене мама. Хто зна, ким би я була зараз, якби не її лагідне і дуже мудре виховання.
Коли я ще була зовсім маленькою, вона вчила мене бути щедрою.
– Доню, щедрість є значно ціннішою за всі твої цукерки та іграшки. Завжди ділися зі своїми друзями. Але краєчком ока поглядай на тих, які з’являються поруч тільки тоді, коли роздаєш смаколики. Їх навряд чи можна назвати друзями.
Коли я хникала і не хотіла вчити уроки, мама лагідно гладила мене по голові і казала:
– Якщо ти зараз трішки попрацюєш, то в майбутньому будеш працювати, ким забажаєш, а не тим, ким зможеш. Гра в м’ячик колись перестане тебе цікавити, а вміння грамотно писати залишиться з тобою назавжди.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Як я виросла, стала прекрасною дівчиною і вперше дізналася про те, що таке нерозділене кохання, найдорожча говорила:
– Кохання іноді ранить, приносить багато болю, але це не заважає йому залишатися одним з найпрекрасніших почуттів на світі. Головне не забувати, що кохання починається з любові до себе.
Одного разу я прибігла з університету вся в сльозах. Мама спитала, що трапилося, і все, що я могла вимовити, це:
– Мене не люблять одногрупниці. Чому вони так зі мною?
– Так буває. Але відсутність взаєморозуміння між людьми — це ще не кінець світу! Візьми пляшку хорошого вина і запроси дівчат до розмови. Впевнена, після цього все зміниться.
Як я виходила заміж, найрідніша застерігала:
– Кохай і будь коханою, але не плутай це почуття із залежністю. Справжня любов одягає на тебе крила, а не кайдани.
Коли в наше з чоловіком сімейне життя прийшли перші труднощі, я прибігла до мами:
– Будь самостійною, мусиш мати свою думку. Але не забувай пробачати — бо це найвищий прояв любові до своєї половинки.
Найгірший урок я отримала, коли старенька і сива мамуся потрапила до лікарні:
– Донечко, поки я жива — завжди буду з тобою… Але колись тобі доведеться мене відпустити — тоді мусиш розправити свої крила і стати опорою для своїх дітей, як і я колись була для тебе.
Не вигадали ще тих слів, якими я могла б висловити подяку своїй найріднішій за все те, що вона для мене зробила. Недарма кажуть, що єдина материнська любов є безкорисливою.
Команда “Цікаво про” дуже зворушена цією історією від підписниці. Справді, мами є нашими Янголами, які завжди готові пригорнути нас до себе, зігріти своїм теплом, розділити наш біль. Шкода, що ми часто не помічаємо їхньої тихої, але такої великої любові і нехтуємо нею. Наші батьки не є вічними — про це завжди треба собі нагадувати…
Які життєві уроки від мами Вам запам’яталися найбільше?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото ілюстративне
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
Оленка ледь стримувала сльози, щоб не заплакати. Ну хіба можна ось так вчинити зі старенькою матусею? Навіть нормального одягу не дали чи грошей. Просто вигнали, як кошеня
