Я живу у селищі, що зовсім трохи не дотягло до звання міста. Як і у всіх господарів, було своє подвір’я, город, трохи худоби. З роботи недавно відправили мене у відрядження, в саму столицю. Зупинитись мені було у кого, там жив мій рідний дядько зі своєю дружиною.
Вирішити всі справи я повинен був днів за три, тому звернутись до родичів було найкращим рішенням.
Щоб не робити сюрпризів, про свій приїзд я попередив. “Чекаємо”, – сказали родичі. Як і годиться, зібрав кілька пакетів гостинців із села, вмостився в електричку та помчав у відрядження. Зустріли мене як свого. Налили чаю… Та окрім чаю нічого більше не було. Але я сподівався підкріпитись чимось серйознішим згодом.
Чай був і правда дуже смачний. І от до нього мені поклали шматок білого хліба. Хотілось до нього хоч якогось сиру, чи сосиску, чи може хоч олії.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Та господиня нічого більше подавати до столу навіть не думала. Ну, що зробиш, свої порядки наводити я не збирався. Тому пив свій чай зі шматком того хліба. Доки я справився зі своєю “вечерею”, було вже близько одинадцятої. Кімната моя була хорошою, сон одразу мене здолав.
Зранку, наступного дня, зібрався я снідати. А мені знову – чай та шматок голого хліба. Може, думаю, у них які проблеми з грошима? Чи продуктів немає? Запропонував взяти щось із сільських гостинців, які я ж привіз.
— Для нас це нормальний сніданок. Як ще щось хочеш – бери собі, мовив дядько.
Брати ще щось було незручно, та вже і часу не вистачало. Допив чай, з’їв хліб та пішов на роботу.
Поки був вільний час на роботі, встиг підкріпитись, чим було. Ніяк не міг зрозуміти, як це можна цілий день жити на воді із хлібом? Це хіба що на каторзі таке, чи на виправних роботах. А вони самі ж таке їсти обирають. Ніхто їх не змушує. Нічого не розумію.
Увечері повернувся додому. До вечері, а там – чай. І хліб. Я вже того не витримав. Сказав, що справ у місті більше немає, то мушу їхати додому. Зібрав речі, поїхав до готелю, нарешті відпочив та наївся.
Але чи дійсно вони самі їли той чай із хлібом – то для мене велика загадка.
Може, просто хотіли, щоб я швидше поїхав?
А як вважаєте Ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
15 цуценят, які вкрадуть ваше серце, щоб наповнити його світлом і любов’ю
Нещодавно мама мені зателефонувала і сказала, що мені прийшла якась спадщина, і треба приїхати додому, щоб оформити всі документи. Я була ошелешена, коли дізналася, що Ніна Карлівна, яку я не бачила майже 20 років, записала свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на мене
– Будь ласка, мій паспорт та ключі в кишені. А моя собака… не кидайте її напризволяще
Я зі свахою вже готувалася до весілля. Гості були запрошені, ресторан оплачений, меню замовлено
