Я живу у селищі, що зовсім трохи не дотягло до звання міста. Як і у всіх господарів, було своє подвір’я, город, трохи худоби. З роботи недавно відправили мене у відрядження, в саму столицю. Зупинитись мені було у кого, там жив мій рідний дядько зі своєю дружиною.
Вирішити всі справи я повинен був днів за три, тому звернутись до родичів було найкращим рішенням.
Щоб не робити сюрпризів, про свій приїзд я попередив. “Чекаємо”, – сказали родичі. Як і годиться, зібрав кілька пакетів гостинців із села, вмостився в електричку та помчав у відрядження. Зустріли мене як свого. Налили чаю… Та окрім чаю нічого більше не було. Але я сподівався підкріпитись чимось серйознішим згодом.
Чай був і правда дуже смачний. І от до нього мені поклали шматок білого хліба. Хотілось до нього хоч якогось сиру, чи сосиску, чи може хоч олії.
Та господиня нічого більше подавати до столу навіть не думала. Ну, що зробиш, свої порядки наводити я не збирався. Тому пив свій чай зі шматком того хліба. Доки я справився зі своєю “вечерею”, було вже близько одинадцятої. Кімната моя була хорошою, сон одразу мене здолав.
Зранку, наступного дня, зібрався я снідати. А мені знову – чай та шматок голого хліба. Може, думаю, у них які проблеми з грошима? Чи продуктів немає? Запропонував взяти щось із сільських гостинців, які я ж привіз.
— Для нас це нормальний сніданок. Як ще щось хочеш – бери собі, мовив дядько.
Брати ще щось було незручно, та вже і часу не вистачало. Допив чай, з’їв хліб та пішов на роботу.
Поки був вільний час на роботі, встиг підкріпитись, чим було. Ніяк не міг зрозуміти, як це можна цілий день жити на воді із хлібом? Це хіба що на каторзі таке, чи на виправних роботах. А вони самі ж таке їсти обирають. Ніхто їх не змушує. Нічого не розумію.
Увечері повернувся додому. До вечері, а там – чай. І хліб. Я вже того не витримав. Сказав, що справ у місті більше немає, то мушу їхати додому. Зібрав речі, поїхав до готелю, нарешті відпочив та наївся.
Але чи дійсно вони самі їли той чай із хлібом – то для мене велика загадка.
Може, просто хотіли, щоб я швидше поїхав?
А як вважаєте Ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
