На шостому році спільного життя, стосунки Павла і Марії дали тріщину. Чоловік оголосив, що покохав іншу, з Марією жити не може, і, значить, треба щось вирішувати.
Як саме «вирішувати» Павло уявляв собі дуже ясно і без варіантів: дружина з двома дітьми їде в своє рідне провінційне містечко, ближче до тещі, а він – вільний володар власної квартири – приводить в будинок нову пасію. І далі все, як у казці – живуть довго і щасливо.
Але замість того, щоб швиденько почати збирати дитячі речі, Марія кинула в дорожню сумку лише пару своїх суконь, заявивши при цьому, що готова виплачувати Павлові аліменти. На дітей. У відповідь на німе запитання Павла (від подиву чоловік і слова сказати не міг) Марія заявила, що дітям краще залишитися з ним.
– Житлові умови у тебе прекрасні, – сказала вона, – та й до дитячого садка вони вже звикли. Так що, краще їм жити тут. А то почнеться: переїзди, новий колектив …
Загалом, немає чого зайвий раз травмувати вразливу дитячу психіку. Звичайно ж, Марія буде сумувати. Але що поробиш, якщо вже Павло вирішив так круто змінити їхнє життя? Серцю не накажеш! Так що, Марія їде, але обіцяє регулярно дзвонити і навіть приїжджати.
– А влітку привозь дітей до нас з мамою, – сказала Марія наостанок, – на свіже повітря і домашні фрукти …
Ніякі заклики до совісті, ніякі заклинання типу «Ти ж – мати!» Павлові не допомогли. Зі словами: «Сам все це затіяв, сам і розбирайся!» Марія помахала чоловікові ручкою.
Павло залишився у власній квартирі – не зовсім вільний і не особливо щасливий. Зате заклопотаний різними життєвими проблемами на кшталт: Де знайти няню? Як варити кашу? Хто поведе дітвору в садок? І так далі і тому подібне.
А тут ще й нова пасія якось знітилася і зажурилася. І явно не збирається жити з багатодітним батьком. Просто з останніх сил тримається, чекаючи, чим же все це закінчиться.
Загалом, вийшли Павлові боком і нове кохання, і прагнення до нового життя. Хотів? Отримуй! За що боролися, на те й напоролися.
Але найцікавіше, знаєте що? А те, що Марію – в зв’язку з цією історією багато засуджують! Виявляється, те, що чоловік її зрадив, це нічого, це зрозуміло. Не вона, врешті-решт, перша! Але як вона посміла дітей йому залишити? Ось, що обурює добру половину і знайомих, і незнайомих.
– Ти мати чи хто? – гнівно запитують вони, – як там твої діти з чужою бабою?
При цьому нікого чомусь не цікавить, а як там мільйони інших дітей? Ну, ті, яких тати спокійненько залишили з мамою. Багато хто навіть аліментів не платять. І на вихідні не провідують, і в гості на літо не кличуть.
Але це вважається нормальним. А ось те, що одна з таких кинутих дамочок вирішила залишити дітей чоловікові, на думку багатьох – злочин!
А, може, все-таки не злочин? Як, по-вашому?
