Зустріч Маргарити і Макара сталася випадково, розмова зав’язалася сам по собі, яка і дала їм зрозуміти, що у них багато спільних інтересів. Вони почали зустрічатися досить часто. Макар був зачарований красивою, розумною і сміливою дівчиною.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
У Маргарити було гарне виховання і одягалася вона завжди зі смаком. Макар вважав її успішною сучасною жінкою, своєю мрією, адже саме таку він шукав для спільного життя. Однак він багато не знав про дівчину, але його це якось не хвилювало.
Якось раз Макар вирішив прийти до дівчини на роботу. Він чомусь думав, що Маргарита займає гарну посаду. Але хлопець був дуже здивований, коли побачив свою обраницю з ганчіркою в руках. Вона мила підлогу і наспівувала тихо якусь пісеньку.
Макар був розлючений, оскільки вважав, що дівчина його обдурила. Він почав скандалити і глумитися над Маргаритою. Він виголосив багато грубих і неприємних слів, які поранили її. Найбільш образливою фразою стала: «Ти спочатку своїми руками унітази миєш, а потім мене торкаєшся!». Він більше не хотів знати Маргариту.
Після їхнього розлучення пройшов час, і Макарові довелося по роботі відправиться в фірму, де Маргарита працювала прибиральницею. Йому потрібно було укласти договір. Увійшовши до кабінету директора, він побачив Маргариту. Вона дивилася на нього з презирством. Природно, вона не укладала з ним ніяких договорів. Так вона вирішила йому помститися.
Маргарита була прибиральницею, проте вона ніколи не дивилася на людей з упередженням. Коли її прибиральниця звільнилася, то вона спокійно виконала її роботу. І це допомогло їй побачити справжню сутність Макара. В результаті чоловіка звільнили, бо він не зміг укласти договір. Макар зрозумів, що сильно помилявся, але вже було пізно.
А що ви думаєте про такий вчинок Макара?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
