“Мені соромно зізнаватися в тому, що у мене немає жодних почуттів до своїх онуків. Вони для мене звичайні діти. Одному хлопчику чотири рочки, а іншому – два. Не знаю, які почуття у мене повинні до них бути, але бажання обійняти чи пригорнути дітлахів не виникає”.
Ця 54-річна жінка любила до безтями свого сина, а от онуків…
“Мабуть, це все через те, що мені невістка також не сподобалася. Між нами з самого початку не було взаєморозуміння. Згодом стосунки лише погіршилися. А все тому, що ми свого часу купили синові однокімнатну квартиру, куди він і привів наречену. Заощаджували на житло довго. Самі ж мешкаємо у трикімнатній квартирі. Та одразу після весілля невістка заявила, що ми повинні обмінятися з ними нерухомістю. Мовляв, у них незабаром з’явиться друга дитинка і їм потрібно більше місця”.
Дівчина не цінує того, що має. Вона хоче збагатитися чужим коштом, хоча могла б зараз жити на орендованій квартирі.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
“Звичайно, добре, що вона така ініціативна. Однак я не дам їй командувати мною. На відмову невістка відреагувала гостро і пригрозила, що в такому разі я не зможу бачитися з онуками. Та хіба я схожа на ту, хто проміняє комфорт на крики і плач дітей?”
У цій ситуації бабуся також трохи переборщує, але позиція невістки свідчить про відсутність поваги та любові до батьків чоловіка. Адже вона шляхом маніпуляцій дбає про власну вигоду. Якщо свекруха прогнеться одного разу, то й далі буде змушена задовільняти усі забаганки дівчини. Тим паче вона дає своїм дітям повну свободу дій. Тобто ніхто їм не забороняє кричати чи бешкетувати. Кому захочеться няньчитися з такими онуками?
“Хоча це мої рідні онуки, але я засуджую їхню поведінку. Вони нічого не знають про вихованість та манери. От мої діти завжди знали, як себе поводити. У них була дисципліна: регулярна зарядка і режим сну. Щодо онуків, то мені одразу дали зрозуміти, що їхнім вихованням займається матір і туди нічого пхатися”.
Як можна вирішити цей конфлікт?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
Оленка ледь стримувала сльози, щоб не заплакати. Ну хіба можна ось так вчинити зі старенькою матусею? Навіть нормального одягу не дали чи грошей. Просто вигнали, як кошеня
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
