“Мені соромно зізнаватися в тому, що у мене немає жодних почуттів до своїх онуків. Вони для мене звичайні діти. Одному хлопчику чотири рочки, а іншому – два. Не знаю, які почуття у мене повинні до них бути, але бажання обійняти чи пригорнути дітлахів не виникає”.
Ця 54-річна жінка любила до безтями свого сина, а от онуків…
“Мабуть, це все через те, що мені невістка також не сподобалася. Між нами з самого початку не було взаєморозуміння. Згодом стосунки лише погіршилися. А все тому, що ми свого часу купили синові однокімнатну квартиру, куди він і привів наречену. Заощаджували на житло довго. Самі ж мешкаємо у трикімнатній квартирі. Та одразу після весілля невістка заявила, що ми повинні обмінятися з ними нерухомістю. Мовляв, у них незабаром з’явиться друга дитинка і їм потрібно більше місця”.
Дівчина не цінує того, що має. Вона хоче збагатитися чужим коштом, хоча могла б зараз жити на орендованій квартирі.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
“Звичайно, добре, що вона така ініціативна. Однак я не дам їй командувати мною. На відмову невістка відреагувала гостро і пригрозила, що в такому разі я не зможу бачитися з онуками. Та хіба я схожа на ту, хто проміняє комфорт на крики і плач дітей?”
У цій ситуації бабуся також трохи переборщує, але позиція невістки свідчить про відсутність поваги та любові до батьків чоловіка. Адже вона шляхом маніпуляцій дбає про власну вигоду. Якщо свекруха прогнеться одного разу, то й далі буде змушена задовільняти усі забаганки дівчини. Тим паче вона дає своїм дітям повну свободу дій. Тобто ніхто їм не забороняє кричати чи бешкетувати. Кому захочеться няньчитися з такими онуками?
“Хоча це мої рідні онуки, але я засуджую їхню поведінку. Вони нічого не знають про вихованість та манери. От мої діти завжди знали, як себе поводити. У них була дисципліна: регулярна зарядка і режим сну. Щодо онуків, то мені одразу дали зрозуміти, що їхнім вихованням займається матір і туди нічого пхатися”.
Як можна вирішити цей конфлікт?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
