Мати одружилася вдруге, коли мені було 8 років. Вона переїхала жити до нового чоловіка, а я залишилася з бабусею та дідусем. Ми не жили в розкошах, але якимось чином зводили кінці з кінцями. Та одного дня дідусеві стало погано. Точно не згадаю всіх подробиць, але лікарі щось говорили про подвійний інфаркт.
Медики не давали надій на одужання. Мовляв, у 60 років пережити такий удар складно. Про навчання у 4 класі мені довелося забути, адже увесь свій час я приділяла допомозі бабусі і походам в лікарню. Через деякий час старенького виписали і відправили додому.
Він виглядав втомленим, блідим і обезсиленим. Дідусь не міг самостійно рухатися. Та раптом одного ранку я побачила на його щоках рум’янець, а в ході відчувалася сила та енергія. Зміни були кардинальними. Тоді він розповів:
– Посеред ночі у мене заболіло серце. Я не мав чим дихати. У голові прийшло розуміння того, що настав кінець. Дивлюся, а з кута виходить чорна тінь. Вона підійшла до мене, але я не міг промовити ні слова.
Тоді тінь заговорила першою. Вона заявила, що переді мною стоїть Смерть і мій час вичерпався. Я ж знайшов у собі сили відповісти, що готовий покинути землю, але не готовий розпрощатися з онукою та дружиною. Адже ці жінки без мене не впораються. Хотілося б мати змогу поставити дівчинку на ноги.
Дідусь пояснював, що він не хотів сперечатися зі Смертю. Він лише пояснив, які думки і переживання в його душі.
– Потім ця тінь сказала: “Тоді дозволяю тобі жити і виховувати онуку”. Після цих слів вона зникла, а разом з нею і біль в грудях.
Цими новинами старенький одразу поділився разом з нами. Ми не можемо сумніватися у його словах, адже бачимо результат цього чуда на власні очі.
З того часу пройшло 15 років. Я не лише закінчила школу й університет, але й влаштувалася на роботу і одружилася. У мене з’явилася донечка. Тепер дідусь займається вихованням правнучки. Він усі ці роки був дужим і здоровим, а лише зараз почав хворіти. Сподіваюся, що тінь ще не швидко прийде в гості, адже дідусь все життя віддавав мені найкраще, тому заслуговує насолодитися і дорослішанням своєї правнучки.
Я невимовно вдячна тим силам, які подарували життя моїй близькій людині. Адже дідусь був готовий на все заради нашого з бабусею благополуччя. Можливо, у світі існує щось таке, про що нам, людям, поки мало відомо?
Можливо, ви не повірите у мою розповідь. Проте я ніколи не жартую на тему своєї родини. Чи траплялися у вас схожі ситуації?
А що ви думаєте про історію жінки?
