Проводжав товариша на потяг. Прямую перонами до виходу, аж раптом до мене підходить молода жінка з маленьким сином і починає з дуже помітним акцентом говорити, так, що вухо ріже:
– Ізвінітє, ми тут не маглі найті камеру схову, ой, сбєрєженія. Нє падскажитє?
– Підкажу! Чого ж ні? Заходите в он ті двері, прямуєте до кас, а потім направо.
– Ой, дякую дуже! Як добре, що я вас зустріла.
– Вибачте за питання, але ви звідки?
– Зі Львова!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– О, як чудово! То чого ж тоді російською говорите?
– Я думала, що в Одесі мене з моєю українською ніхто й не зрозуміє.
– А Одеса – то хіба не Україна?
Але такі випадки – то ще пів біди. От нещодавно я був в Тернополі. Випадково перетнувся зі знайомим із Запоріжжя. Він навіть не збирався переходити на державну мову в місті, для якого це, очевидно, є нормою.
– А почєму я должен?!
Тому, що ти українець!
Коли ж це в нашого народу з’явилися такі комплекси з приводу власної ідентичності?! Хотів би я повернути час назад до цього моменту і все змінити!
Команда “Цікаво про” повністю згідна з Serhii Bryhar, який ж автором цієї історії. Якщо ми не почнемо цінувати нашу мову, культуру, наше історичне минуле – то легко можемо все втратити. Любов до всього рідного – це той фундамент, на якому має будуватися світле і незалежне майбутнє нашої держави.
Чи погоджуєтеся Ви з цим?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Поділіться з друзями
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
