– Як так довго можна вештатися? Хліб вона забула купити, а голову не забула? Ось прийде, я їй влаштую.. живого місця не залишиться! – подумав Юра.
Ще за годину до цього всього, чоловік прийшов з роботи й чекав на смачну вечерю. Тільки Юрій зайшов до квартири, як його дружина Оля збиралася виходити.
– Ти куди? – з порогу запитав Юрій.
– У магазин, по хліб, – дуже спокійно відповіла Оля.
– По який ще хліб? Ти що, здуріла? У тебе не було цілого дня, аби вийти до магазину? – розлючено запитав чоловік.
– Ні, не було, – дуже злякано, ховаючись відповіла дівчина.
– А що ти робила цілий день? Ти не вмієш нічого робити, окрім того, щоб таке лице строїти переді мною. Хочеш знову мене розізлити? – кричав Юра.
– Ні, я готувала вечерю, – пробурчала Оля.
– І що у нас на вечерю?
– Курка запікається в духовці, – вже не так налякано відповіла жінка.
– Де та курка? – кричав Юрій, не чуючи себе.
– В духовці.
– Про курку ти не забула, а про хліб забула. Мозку як у тієї ж курки! Згодна?
– Ні…
«Що ти все нікаєш? Ти що інших слів не знаєш? Вже зовсім тупа, видно. У голові нема нічого!» – нервово подумав чоловік.
– Ну хочеш, я не піду по хліб. Будеш їсти так, – тихо сказала Оля, але на 100% була впевнена, що Юра відмовиться. Бо той навіть картоплю їв з хлібом.
– Іди вже, але я спочатку гляну чи ти не надурила мене, – Юра відштовхнув Олю і пішов взутим на кухню дивитися, що ж в духовці.
Дійсно, то була курка. Спецій багато, все як він любить.
– Ну добре, йди. Але в тебе є лише 20 хвилин, поки я перевдягнуся і помию руки, тобі хоч би це ясно? – запитав грубим тоном чоловік.
– Ясно, я впораюся за 10 хвилин, магазин близько, – відповіла Оля.
– Ах так, десять так десять. Ти сама напросилася, якщо не встигнеш, мало тобі не покажеться! Ти мене знаєш, буду кричати, лаяти тебе, але бити не буду. Йди вже!
Оля прекрасно знала, що всі його слова лише вітер. Бо два дні тому він підняв на неї руку і ледве не покалічив. Це в Юри передалося від батька, той теж бив матір. Але єдине, що Юра не зрозумів, це те, що Оля не його мати і часи вже не в ті, коли терпіти – це норма.
Юра залишився наодинці зі своїми думками й ось пройшла вже година з моменту тієї розмови, а Олі все не було.
Він вирішив спробувати ту курку, бо був до смерті голодний.
– Гаряче сирим не буває! Буду руками їсти! – бурмотів собі Юра.
І тільки він вкусив ту курку, як почув хрускіт свого ж зуба. То був муляж, воскова страва. А Оля розумничка присипала її спеціями, змазала майонезом, все як треба. По-справжньому!
– От стерво! Ти в мене цей день запам’ятаєш на все життя. Ти у мене будеш у страху жити! – розлючений на всю квартиру кричав чоловік. Жбурнув ту курку далі від себе і побив скло, що було аж у вітальні. – Зараз я тобі зателефоную!
Але гудків не було і ніхто не відповідав.
– Значить так, оце так ти придумала! Та ти не знаєш з ким маєш справу. Зі мною такі ігри не пройдуть, будеш жити на смітнику! – заволав Юра і побіг збирати речі дружини.
Але ні речей, ні дружини вже не було. Оля ще зранку спакувала свою валізу і перевезла все до нової квартири, яку зняла ще вчора. Жити з таким чоловіком просто неможливо!
Як вам хитрість Олі?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
