Вечір. Час відпочивати. Всі дороги у заторах. Машини рухаються повільно. У одній із таких автівок сиділа Ліза. Вона поспішала додому, але вже змирилася, що вдома буде не скоро.
Аби якось згаяти час, Ліза вирішила подзвонити своєму коханому Артему.
– Привіт, моя любов! Як ти? Як справи? – ніжно запитала дівчина.
– Усе нормально, у тебе щось термінове? У мене є лише 2 хвилини, – різко відповів Артем.
– Та ні, просто стою у заторі, захотілося тобі подзвонити, – спокусливо уточнила Ліза.
– Тобто ти набрала мені сказати просто, що стоїш на дорозі? Це все? – трішки грубо запитав хлопець.
– Ні, не все. Ще нагадаю тобі, як сильно тебе кохаю, що ти половинка мого серця. Уже так сумую за тобою, хоча бачилися зранку… уже немає таких чоловіків, як ти. Таких найкращих! – запевнила Ліза і мимоволі зізнавалася у коханні.
Ліза озирнулася навкруги, аби подивитися чи не змінилася ситуація з машинами.
«Дійсно ж таких уже немає… стоооп, що, що це…» – подумки промовила дівчина. А все тому, що побачила свого коханого, який так кудись поспішав.
– Артемчику, а ти де? – з обережністю запитала Ліза.
– Як де? Що за дурне питання? На роботі я, у мене нарада. Все, бувай, я вже і так всім заважаю, – повідомив коханий і кинув слухавку.
Ліза на секунду розгубилася, але потім взяла себе в руки, зачинила машину і пішла за Артемом, щоб не втратити його з поля зору.
І тут дівчина побачила, як Артем сідає за столик до якоїсь жінки. Ліза пішла за ним в теж саме кафе, але сіла якомога далі, аби не злякати парочку.
Посмішка з обличчя тієї незнайомки не сходила, а Артем все крутився біля неї.
– Весело виходить, отака в нього робота, – думала собі Ліза. – Що робити? Підійти, закатати істерику і подати на розлучення? Чи краще прийти додому, виставити його речі й нехай котиться подалі? Чи може він чекає на те, що я все дізнаюся сама, аби піти від мене? Але ж я його люблю…А з іншого боку, навіщо він мені тепер треба?
Думки змішалися в потік безглуздого монологу до самої себе. Це все зупинив хлопець, який підійшов до столика цих коханців і запропонував купити дамі квіти. Не дивно, що Артем погодився і придбав 9 рожевих троянд. Та жінка знову розплилася у посмішці.
– Троянди? Я такого слова не чула, а тим паче не бачила вже роки два. Добре, якщо ми розлучимося, то це буде скільки геморою з розподілом майна, з документами. Я так цього не хочу… Пощастило, що дітей у нас немає, бо було б ще складніше. Діти… Точно! – згадувала собі Ліза і придумала геніальну, на її думку, ідею.
– Привіт, любий! Що робиш? – здалеку почала Ліза.
– Я ж сказав тобі, що занятий. Що ти хочеш? – тихо, але грубо відповів Артем.
– Нічого, просто хотіла сказати, що я вагітна і ти будеш татком. Гаразд, передзвоню пізніше, – заявила Ліза і швиденько відключилася.
Ой, як же їй хотілося, бачити обличчя Артема в той момент. Але Ліза спостерігала за поведінкою і вона була дуже неоднозначною…
Коханий почав нервувати, щось розповідати своїй пасії. Та посміхалася ще секунд сорок, а потім її як ніби вдарило струмом і вся посмішка зникла. Вона піднялася, кинула трояни на стіл, розвернулася і вийшла з кафе.
Артем в той час моторошно дивився на телефон і скоріш за все, чекав дзвінка Лізи. Але ні. Дівчина теж розвернулася і пішла додому.
Пройшло вже, мабуть, півтори години, Артема все ж ще не було вдома. Ліза вирішила ввімкнути собі якийсь серіальчик, відпустити ситуацію і чекати на коханого.
Через декілька хвилин зайшов Артем з величезним букетом червоних троянд і клявся Лізі у коханні. Який він щасливий, що у них нарешті буде дитина.
– Зіронька моя, а як ти думаєш, хто буде хлопчик чи дівчинка? – замріяно запитав Артем.
– Не знаю, а яка різниця? Це все ще не точно, – холодно сказала Ліза.
– Так, так, Лізочко, я згоден. Це немає ніякого значення, головне, що ми будемо батьками! – радісно закричав Артем, ніби він і є та дитина.
– І що мені робити тепер? Він такий щасливий і я впевнена, що точно порвав зі своєю коханкою. Інколи мені здається, що я у якомусь фільмі і це все відбувається не зі мною… у фільмах зазвичай хепіенди, то пробачу вже і я свого Артема. Так, точно пробачу, – подумала Ліза.
Артем ще того вечора помітив, що його кохана змінилася. Немає вже тієї теплоти, ніжності. Вона вже не називає його своєю любов’ю, половинкою свого серця. Вона стала замкнена і холодна.
Але Артем розумів, що Ліза вагітна. А жінки у цей період бувають нестерпними.
“Все минало і це мине. Вагітність вона така, а Ліза мене любить”, – запевняв себе чоловік.
Як думаєте, у них може бути щасливе майбутнє?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
