Федір зайшов в будинок, зняв кепку, не чекаючи запрошення підсунув стілець і сів, перекинувши ногу на ногу.
– Ну, так що, розписуємося? – запитав він, будучи впевненим у позитивній відповіді.
Люба прибрала з грубки чавунець, зняла з лави порожнє відро, а на те місце поставила інше, – з крижаною колодязною водичкою. За кілька хвилин вона згадала все своє життя і свою любов до Федора.
***
– Люба, гайда з нами, – кликали дітлахи п’ятнадцятирічну дівчину.
– Ні, у мене не вийде.
– Гайда, дивитися будеш, як граємо.
Люба біжить з дому, наздоганяючи сільську ватагу. Скільки разів мати говорила, щоб вона не бігала, а їй все одно хочеться бігти. Накульгуючи на праву ногу, вона так поспішає, що мимоволі допомагає руками: махає ними смішно. З боку схожа на пораненого птаха, який шкутильгає, намагаючись злетіти.
Народилася Люба абсолютно здоровою дитиною. Але в десятирічному віці втекла з усіма сільськими дітьми на околицю села грати біля річки. Бігали біля самого обриву, стався обвал, і Люба зачепилася рученятами за траву, так і сповзла, залишивши сліди своїх дитячих пальчиків, звалилася вниз, покалічивши ногу. Операції робили, возили по лікарнях, але нога зрослася неправильно, – залишилася дівчинка калікою. У школі дражнили кривоніжкою, сільські бабусі зітхали, дивлячись услід.
– Хто її тепер таку заміж візьме? Не бачити дівчині жіночого щастя.
Повертаючись якось зі школи, почула, що наздогнав її хтось на велосипеді. Це був Федір, однокласник.
– Сідай, кривоніжка, підвезу.
Підібрав він її тоді з жалю, а Люба всю дорогу слухала його дихання, боячись дихнути сама. Мало того, що покалічилася, так ще й красунею не назвеш. Широкі вилиці, немаленький ніс, рідке світле волосся, заплетене в косичку, і зростом майже всіх хлопців переплюнула.
Як підвіз її Федір, так вона і втратила спокій. Біля дзеркала крутиться, волосся то розпустить, то знову заплете, на уроках на Федьку поглядає. Але у Федора вже була кохана: Оленка з їхнього класу. Ця дівчинка аж надто мила і хороша, хто не подивиться, язиком цокають, – буде хлопцям голови кружляти.
Оленка Федора в армію проводила, але не дочекалася. Коли повернувся, то дівчисько його з молодим агроном закрутила, справа до весілля йде. Він на них вже рукою махнув, тут Люба до нього підійшла з розмовами. Бачить Федька, подорослішала Люба очей з нього не зводить. Подивився: змінилося дівчисько, фігура така гарна … Затиснув її біля хвіртки пізно ввечері, а вона і рада, адже з самої школи про нього думає. Федька до неї з горя, що Оленка не дочекалася, а вона по-справжньому серцем потягнулася.
Тільки дружити почали, відмінилося весілля у Оленки, поїхав агроном вчитися далі, наречену залишив. Олена відразу до Федька перекинулася, а той і радий, про Любу забув, як ніби й не було нічого.
Оленка покрутила з Федором, та заміж за нього погодилася вийти. Ще й весілля не призначили, як знову кинула Федьку, вирішила в місто податися. Федір у ворота їй стукав, кричав на всю вулицю. А потім запив з горя.
Може так би і пив, але Люба зустріла його і давай в любові зізнаватися:
– Не можу без тебе. – Федько розтанув і самолюбство своє потішив: одна поїхала, інша любить його. Ночами до Люби на сінник ходив: вночі не видно, яка там у неї нога, та й з лиця воду не пити.
– Вагітна я, Федя, – повідомила по осені Люба.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– І що, я через живіт твій одружитися з тобою повинен? Ми так не домовлялися, не треба мені таке щастя, собі залиш. Мені ось Оленка лист надіслала, поїду до неї, раз кличе, значить любить мене. – сказав їй, а сам чекає, що Люба плакати буде, волосся на собі рвати. А вона пішла потихеньку додому, накульгуючи.
Поїхав Федька і забув про Любу. Повернувся через пів року. Один повернувся. Нічого у нього з красунею Оленою не вийшло.
Люба якраз народила дочку, з пологового будинку брат з матір’ю привезли її. Возиться вона в своїй кімнатці з дитям, щебече як пташка, схилившись над колискою. І подивишся з боку: з чого взяли, що негарна, он як посміхається, очі світяться, – справжня красуня.
***
Ось в цей момент і прийшов Федір, присівши не питаючи на стілець. Вийшла Люба, а він сидить з гордим виглядом – кум королю – ногою погойдує.
– Чого мовчиш, – знову запитав він, – коли розписуємося? Дитина народилася, чого вже тепер, давай одружуватися.
– А Олена як же? – Люба подивилася Федору в очі.
– Так що Олена? У неї своє життя, у мене своє. Ну, так коли розписуємося? Погоджуйся, поки я згоден. А то залишишся матір’ю-одиначкою, та ще кульгаючи. Що за життя буде у тебе.
– Федь, підемо, – покликала вона гостя, показавши на двері, підемо, скажу чого.
Вийшли з дому, йдуть до огорожі, дійшли до хвіртки. – Ти, Федя йди собі, йди з Богом, і дорогу сюди забудь.
– Ти чого це? У тебе тільки нога кульгала, а зараз, дивлюся і розумом рушила. Я тебе заміж кличу, а ти мене виганяєш.
У цей час почувся дитячий плач. – Іди, Федя, ти може ще одну Оленку зустрінеш, а мені до доньки треба бігти. – і вона пішла швидким кроком, майже побігла незграбно спочатку, допомагаючи руками рухатися якомога швидше. І була схожа вона на птицю, яка ось-ось злетить над землею від щастя і радості.
– Зараз, моя зірочка, моя кровиночка, вже біжу, щастя ти моє, донечко моя люба.
Ви б прийняли пропозицію Федора вийти заміж на місці Люби?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Від слів чоловіка Риті стало дуже гірко. Вона думала, що він сумує за нею, як за дружиною, а не куховаркою!
Мій чоловік попросив у своїх батьків дозволу ночувати у них два рази на тиждень. «У нас же тут не готель!» – сказали вони свого рідного сина
Як зробити так, щоб дівчина сама захотіла зайнятися з вами коханням?
Я вже давно дізнався про кoxaнця дружини, але нічого їй про це не казав, бо ми були створені одне для одного
24 зворушливі картинки про те, що таке материнська любов насправді
Що є свекруха – що немає. Ніякого толку!
Два поливи, які убережуть вашу моркву від шкідників і забезпечать гарний урожай
7 способів перестати себе накручувати
Короткі та смішні історії про те, що наше життя складається з важливих дрібниць
Історія про те, як собака врятував свого господаря-рибалку, коли той провалився під лід
Дівчина мого сина відмовляється йому готувати. Каже – не дружина. Вона обіцяє борщі і котлети після весілля
На сусідній ділянці Ольга Петрівна ходить навколо яблуні, збирає стиглі плоди в кошик. На ґанку лежать п’ять красенів-котів
Восени закопала цілий помідор на грядці. Показую, що у мене виросло до середини літа.
