– Мамо, я вже буду їхати додому.
На маршрутці їхати приблизно пів години, а пройшло вже понад дві години. Телефоную ще раз.
– Я тебе слухаю.
На задньому фоні добре було чути незрозумілий шум та крики.
– Де ти є?
– Я скоро буду.
І одразу збив.
Телефоную ще раз. Тепер абонент поза зоною досяжності.
От скажіть мені, мами, скільки вам одразу приходить божевільних думок, коли з вами трапляється така ситуація?
А далі моя уява починає малювати мені найгірший сценарій – бійки, пограбування.
Потрібно швидко одягнутися і вибігати з квартири. А куди мені бігти? Чи стояти чекати на зупинці? Обійти всі під’їзди у нашому районі? Звернутися у поліцію? Чи зателефонувати його найкращому другу?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Починаєш все частіше підходити до вікна та розглядати перехожих. Де ж він пропав? Телефон тепер весь час в руках. Робиш дзвінок, потім ще один. Абонент недоступний. Продовжуєш далі чекати.
Одягаєш швидко будь-які джинси, кладеш в сумку паспорт, ключі. Тепер починаєш бігати по всій квартирі і шукати свій телефон, а потім нервово пригадуєш, що він у тебе весь час був у руках. Різко зриваєш з вішалки куртку. Головне – не заплакати. Боже, а я зранку на нього накричала за те, що він неохайно застелив свою постіль. І навіщо це потрібно було робити? Ніколи, ніколи, ніколи більше я не буду кричати та злитися на свого синочка.
Несподівано дзвонить домофон.
– Так?
– Це я, відкривай давай.
– Де ти пропадав?
– Мамо, ну не ображайся, відкривай двері.
Знімаєш з себе куртку і йдеш відкривати двері.
– Я його приб’ю – обіцяєш собі в думках.
Виходить неохоче з ліфта. Рюкзак за спиною, а кишені куртки підозріло вивернуті.
– Ти де так довго був?
– Мам, я вирішив затриматися в школі та піти на додаткове з математики.
– А мене не можна було попередити?
– Все трапилося дуже спонтанно, я не планував туди йти.
– А повідомлення мені написати коротке? Не додумався?
– Мам, ти ж знаєш, що вчителі дуже починають злитися, коли учні користуються на уроках телефонами.
– А коли ти мені зателефонував, хто біля тебе там кричав так голосно?
– А це безхатченки біля зупинки присіли випити. Я тобі хотів сказати, але в мене телефон розрядився.
– Я прийшов не з пустими руками, – дістає з кишені морозиво. І щиро усміхається.
Три роки тому, коли в сім’ї невистачало грошей, син йшов гуляти з друзями і брав з собою лише 50 гривень. Але завжди повертався додому з шоколадкою. Навіть не можу зрозуміти, як він примудрявся весь час заощаджувати. Завжди вручав мені її на порозі.
– Мамусю, це тобі.
Ось це – на все життя. Хотіла б я вміти, постійно себе так не накручувати.
А вам сподобалася розповідь?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
