Їхала кілька днів тому в потягу і побачила картину, яка розчулила мене до глибини душі.
На верхній полиці звичайного плацкартного вагона лежав боєць ЗСУ. Сон його був неспокійний, але воно й не дивно. Він же спав, прихиливши голову на свого рюкзака, на ногах берці, а обличчя прикрите кашкетом.
У нього 3 години на сон, на безтурботні кольорові сновидіння. А далі?
Далі на нього чекає військова частина, підготовка і довга дорога на передову. Я замислилася, звідки ж у цього хлопчини стільки мужності, мотивації, бажання стати на захист рідної землі?! Він же іще такий юний!
Тоді я перевела погляд на нижню полицю і побачила малюка, який солодко спав, притулившись щічкою до білої і м’якої подушки.
Тоді я збагнула, для чого і для кого наші хлопці воюють, за що готові заплатити власним життям… За майбутнє вірних дітей українського народу, за їхню свободу і безтурботне дитинство, яке окупанти намагаються у них вкрасти.
Та нічого у них не вийде, бо за 3 години цей мужній воїн прокинеться, вийде з потяга, візьме зброю до рук і буде захищати нас доти, доки не звільнить нашу святу землю від нечисті.
Дякуємо вам, хлопці. Пишаємося вами. Нехай наші молитви зігрівають ваші серця і душі. Слава Україні! Героям слава!
Якими словами Ви би висловили свою вдячність ЗСУ?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
