Наші жінки день за днем живуть в режимі спокушання: купують пуш-ап, фарбують вії і зі скрипом йдуть в спортзал підтримувати форму.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Якщо ти продовжиш так – сказав мені одного разу колега, застав мене з булочкою, – то років через п’ять тебе взагалі ніхто хотіти не буде!
Я, мабуть, мала від таких слів злякатися і терміново включити режим подвигу. Зрозуміти свою відповідальність за реакцію чоловіків на мене, так би мовити.
Часто для нас “стежити за собою” чомусь означає “відповідати бажанням чоловіків”. Такий підхід жінок дуже втомлює. Втомлює настільки, що вони починають бунтувати.
Ось ви самі подумайте. Виходить, що я маю відмовитися від соковитого стейка, від келиха червоного вина ввечері, не відпочивати з чоловіком і дітьми … І цей час я маю витратити на якісь дурні рухи тіла в спортзалі, після яких чужий, абсолютно байдужий мені чоловік раптом зверне на мене увагу? Якого біса?
Ясна річ, що в голові у нашої жінки, вихованої на таких сумнівних ідеалах, дуже скоро зріє бунт. Вона або продовжує день за днем здійснювати подвиг, і пуш-ап стає дедалі потужнішими, а шар тонального крему товстішим, або вона просто забиває на тих чоловіків. Звідси всі рухи боді-позітивниць.
Тому що реально легше і дешевше з’їздити відпочити в Єгипет, ніж намагатися звабити чоловіка. Жінка розуміє, що це коротший шлях до досягнення мети, ніж 40 годин ЗСЖ в тиждень і три пластичних операції.
Додамо до цього те, що наша жінка не сидить на попі рівно, виглядаючи червоні вітрила, а нарівні з чоловіками працює на роботі. І від цих робіт років до 35 плечі її починають хворіти, сьомий хребець покривається жировими і фіброзними наростами, і з цього виникають нові проблеми зі здоров’ям.
Здавалося б ось тут саме час піти в зал, в басейн, на пілатес і на масаж. Але наша сувора жінка не знає таких слів. Вона думає про те, як звабити чоловіка. А не про власне здоров’я. Вона вже досить доросла, щоб просто послати якомога далі колегу з булочкою, але недостатньо доросла, щоб доглядати за собою.
Наша жінка взагалі схильна доглядати за всіма – за чоловіком, за дітьми, за онуками – тільки не за собою. Своє здоров’я зберігати вона не любить і не вміє, а стежити за собою для неї означає одягнути 10-ти сантиметрову шпильку, пуш-ап і шар туші на віях.
Тим часом абсолютно все псується і стає непридатним, якщо ним вчасно не зайнятися. Ось і ходять наші прекрасні і жертовні жінки з остеохондрозом, зайвою вагою та іншими віковими принадами. І не знають, навіть не підозрюють, що з ними можна щось зробити. Як я візьму час, звідки? Без мене всі пропадуть!
Але красивою то бути хочеться. Тому замість турботи про здоров’я пані сидять в дорогому пуш-апі, намастивши лице кремом за 10 тисяч і чекають щастя. А деякі і зовсім здалися…
Добре, якщо настає день, коли ти розумієш – так не треба … Стежити за собою – це щось принципово інше, ніж пуш-ап. Це щось, що ти робиш саме для себе…
А що для вас означає доглядати за собою?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
