У мене жахлива свекруха. Вона незлюбила мене з першого дня нашого знайомства.
Після весілля ми з чоловіком одразу почали шукати квартиру, щоб зняти в оренду. У батьків чоловіка було однокімнатне житло, яке дісталося їм в спадок від бабусі. Вони дозволили нам пожити перший час там, але не за “дякую”. Свекруха кожного місяця навідувалася в гості, щоб перевірити стан справ у квартирі. Я ж завжди ретельно готувалася, щоб догодити жінці, але марно. Згодом вони знайшли кращих орендарів, тому попросили нас з’їхати. Ми переселилися.
Через деякий час ми накопичили певні заощадження і взяли квартиру в іпотеку. Доводилося багато економити і обходитися без деяких зручностей. Хоча у батьків чоловіка була можливість нам допомогти, але це робили лише мої мама з татом. Від свекрухи зі свекром можна було дочекатися лише дзвінка на свята.
Потім ми дізналися, що вони подарували свою однокімнатну квартиру наймолодшому синові, який саме закінчив школу. Мовляв, він дорослий, тому пора жити окремо. Чоловіка таке рішення образило, тому підтримувати зв’язок з батьками він почав ще рідше.
Згодом у нас народився хлопчик. З сином мені допомагала моя мати. Іншу бабусю онук зовсім не цікавив. Про подарунки чи візити навіть мова не йшла. Мабуть, свекрусі вистачило дітей її старшого сина, а на третього онука любові не залишилося.
Потім у нас настали скрутні час. Чоловік втратив роботу, а я намагалася і працювати, і дитину доглядати, і за побутом дивитися. Свекруха лише розводила руками і казала, що свого часу їй також доводилося не легко, але вона впоралася. Нічого, у нас теж все вийде. Цього року сині пішов в перший клас, тому стало легше. Та й іпотеку ми майже виплатили.
Та днями сталося неймовірне. До нас в гості завітала мати чоловіка. Я запросила її за стіл. Вона сіла і розплакалася. Жінка розповіла, що її чоловік знайшов коханку і хоче розлучитися. Він вигнав колишню дружину з квартири. Старший син та молодший сказали, що не можуть прийняти свекруху в себе, тому вона вирішила, що зможе пожити разом з нами у двокімнатній квартирі.
Звичайно, що я відмовила їй. Адже вважаю, що прийшов час розплати. Вона ніколи не дбала про нас, тому тепер отримає те, на що заслужила. Чоловік цілком підтримує цю думку.
Родичі кажуть, що я поводжуся егоїстично й жорстоко. Однак це ніяк не впливає на моє рішення. Нехай їй допомагають ті сини, яким її уваги дісталося набагато більше, ніж моєму чоловікові.
А на чиїй ви стороні в цій ситуації?
