Я прийшла в аптеку і зайняла чергу.
Переді мною стояла бабуся, яка була вдягнена абсолютно не по сезону і молода мати з дитиною на руках.
Старенька підходить до каси і каже:
– Дайте мені, будь ласка, верхні ліки з цього списку, – простягує вона карточку. – На решту, мабуть, грошей не вистачить…
Фармацевт приніс потрібні препарати і назвав суму до сплати.
Пенсіонерка почала нишпорити в гаманці. Вона витягла усе, що було до останньої копійки. Проте виявилося, що цього замало. Їй не вистачало кількох гривень.
Аптекарка забирає медикаменти назад і запрошує до каси молоду матір.
Бідолашна бабуся зі сльозами на очах відійшла від каси, складаючи монетки назад в гаманець.
Звичайно, що мене ця картина вразила до глибини душі. Я одразу кинулася допомогти старенькій.
Однак літня жінка дуже здивувалася, коли я запропонувала безкорисливо купити все, що їй необхідно. Спочатку вона дивилася на мене великими очима, а коли отямилася, то міцно вхопила за руку.
На секунду мені здалося, що у бабусі з’явилося стільки сили через відчай і останню надію. Ми вдвох підійшли до каси і пенсіонерка вдруге простягнула карточку:
– Мені потрібно все за списком, будь ласка.
Цього разу на мене були направлені великі очі фармацевта.
Оплативши покупку незнайомки, я купила ліки, за якими власне й прийшла.
На вулиці бабуся щиро дякувала мені за допомогу і благословляла мене. На прощання я дала їй двісті гривень, щоб та купила собі щось потрібне. Літня жінка не хотіла брати від мене коштів, але я все ж переконала її.
Коли старенька пішла, я дивилася їй вслід і відчувала сором. Мені здавалося, що це я винна в низькому рівні життя наших пенсіонерів…
Тепер я ніколи не проходжу повз нужденних людей і завжди пропоную допомогу стареньким, яких зустрічаю в аптеках чи продуктових магазинах.
А що ви думаєте про вчинок дівчини?
