– Я більше не збираюся бути для всіх доброю! Що мій син собі дозволяє? Гроші йому, квартиру йому, а мене за клоуна мати? Ні! Досить з мене подарунків на весілля. Вже дорослі, хай самі собі раду дають. – Скаржилась подрузі Оля Петрівна.
– Ти так не злися на нього, він же таким ніколи не був, то напевно теща олії в вогонь підлила. Сама подумай, залишишся на старості років сама, я б не поспішала з рішеннями на твоєму місці. Це ж дитина твоя. Добре подумай як далі буде. – Заспокоювала її Лариса.
– То вже ніякого життя в них не буде, якщо вони так зараз поводять себе. Колись так не було, я не знаю, що та молодь собі думає.
У свої п’ятдесят два роки Оля Петрівна була двічі заміжня і мала двох дітей. Перший чоловік покинув її та сина. Роки йшли й він більше ніколи не з’являвся в їхньому житті. З часом Оля зустріла другого чоловіка і народила йому сина. Вони жили в любові й злагоді, але нещодавно коханого не стало.
Де будуть жити сини питань не виникало. Для молодшого у спадок залишилась квартира його батька. А для старшого – квартира Оліних батьків, яку вона ще не встигла переоформити. Коли жінка почула, що син хоче одружитися, то пообіцяла скоро оформити житло на нього. Але знайомство зі сватами внесло свої корективи.
– Я подумала, що краще подарувати квартиру вам обом. Але нащо вам робити велике весілля, краще витратьте гроші на себе, на якусь подорож. – Говорила до старшого сина Оля Петрівна.
– Та. мам, але Віка мріє про білу пишну сукню і церемонію вінчання. Я б теж того хотів, як у всіх. Відсвяткувати в ресторані, з родиною друзями. – Відповів Ігор. – Щоб мати потім, що згадати.
– Ну добре, може ти й правий, але зараз у мене не багато заощаджень. Може спокійно розписатись й посидіти з батьками в ресторані, а велике свято зробити пізніше? Краще поїхати кудись, світ інший побачити. Ну, думай, син.
Вже за два тижні Ігор збирав свої речі, щоб переїжджати на квартиру.
– Мам, буде майже так, як ти радила. Ми розпишемось, але будемо лише одні. Потім поїдемо в ресторан з валізами й ввечері сядемо на літак до Греції. Як тобі?
Оля Петрівна зраділа новині, і була переконана, що батьки нареченої теж погодили вибір молодят.
Але потім виявилось протилежне. За день до розписки було гучне весілля з тамадою, музикантами й майже 60 гостей. Тільки серед запрошених не було мами з братом Ігоря, навіть якісь сусіди, але не найрідніші люди.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Оля Петрівна не могла зрозуміти чому син так вчини й хотіла дізнатись причину:
– Ти поясниш нам, хто так взагалі робить? Чим ти думав? – Засмучено говорила мати.
– Я нічого не вирішував. Ви казали. що не любите святкування і мене переконували не робити весілля. Але за все платили батьки Люди, я не міг щось перечити.
– Не хотів перечити, що правильно повідомити своїх маму і брата про весілля? Я ж давала тобі гроші!
– Ви давали на поїздку і наголошували на цьому.
– То міг би доплатити, щоб бачити нас на весіллі. Тобі море важливіше за матір?
Того вечора Олена Петрівна пролила багато сліз. Її нерви здавали ще кілька днів. Не могла вона пробачити сину за такий вчинок. В голові не вкладалося, чому він так вчинив.
Жінка вирішила, що син не заслуговує на квартиру. Оскільки він тепер жив у сватів. І поставила йому умову, щоб повернув подаровані гроші на поїздку.
– Раз ти вибрав чужу сім’ю, значить ми з братом тобі більше не потрібні. Навіть не проси допомоги. Ти мав шанс все виправити, але не захотів. Так боляче не робить людина, яка цінує своїх рідних. Квартиру я буду здавати в оренду, а ти собі живи як хочеш.
Молодята були студентами, і тепер їм потрібно шукати нове житло. І підробіток, щоб давати собі раду. З братом Ігор не спілкується. А мати все ще не пробачила сину. Їй не потрібна та квартира, просто жінка не знаходить пояснення вчинку Ігоря.
Чи помириться син з матір’ю і братом?
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Інструкція з приготування домашньої маски з желатином
Нещодавно мама мені зателефонувала і сказала, що мені прийшла якась спадщина, і треба приїхати додому, щоб оформити всі документи. Я була ошелешена, коли дізналася, що Ніна Карлівна, яку я не бачила майже 20 років, записала свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на мене
– Будь ласка, мій паспорт та ключі в кишені. А моя собака… не кидайте її напризволяще
Я зі свахою вже готувалася до весілля. Гості були запрошені, ресторан оплачений, меню замовлено
