Моя приятелька вийшла недавно заміж. Вона свого чоловіка знала ще зі шкільних часів, а ось маму до заміжжя і не бачила.
Вона жила окремо від сина, в іншому місті і дуже рідко приїжджала, відвідати бабусю і сина. Кожен її приїзд був скоріше для галочки. Ніяких подарунків вона не привозила, приїде, погостює день-другий і їде. У неї там особисте життя.
Син ріс-ріс і виріс, ось одружився з Маринкою. Марина з чоловіком пів року жили, душа в душу, поки свекруха не заявилася на порозі квартири Марини.
– Так, дорогі мої, я поживу поки у вас, не переживайте, ви мені не заважаєте.
Марина подивилася на чоловіка, а той лише знизав плечима.
– І як довго ти зібралася з нами жити, мама? – запитав син.
– Так зараз роботу знайду і з’їду … Ну або мужика – розсміялася свекруха.
Виділили мамі дитячу кімнату. Планували дитину, але поки завагітніти не виходило, нехай поживе.
Пройшов тиждень. Потім другий. Свекруха цілими днями лежала в кімнаті, і не особливо шукала роботу. Марину вже почало це дратувати, і вона дочекалася моменту, поки вони залишаться вдвох, і запитала свекруху:
– Ви собі роботу шукати збираєтеся?
– А що таке, люба? Хіба я тобі заважаю? Живу тихенько, в своїй кімнаті.
– Це не ваша кімната. Це кімната для нашої майбутньої дитини. І ми не планували, що там буде жити хтось ще.
– Марина, мила моя, ти повинна бути мені вдячна, що я тобі такого чоловіка виховала. Дитинку народите, вона все одно одна не зможе спати, поставите ліжечко до себе.
Тут Марина вже втратила контроль над собою. Якщо у неї такі плани, то значить і звалювати вона не збирається.
– Значить так. Чоловіка мого виховала бабуся, я знаю його зі школи і вас я ніколи не бачила. Наскільки мені відомо, грошима ви теж не забезпечували ні чоловіка, ні бабусю. Так що вдячна я тільки бабусі і допомагаємо їй, чим можемо.
Квартира це моя. Мені її батьки купили і жити я тут планую тільки з чоловіком, так що, дорога моя свекруха, двері там!
Свекруха ще довго лаялася, мовляв, вона цього так не залишить, але через пару годин вона пішла. А ще через пару годин прийшла бабуся. Марина налила їй чаю, і вони говорили.
Виявилося, що свекруха вже поїхала назад, але при цьому вона сказала бабусі, що все одно доб’ється, щоб їй виділили половину від квартири. Марина так і не зрозуміла, з якого дива.
Коли чоловік прийшов з роботи додому, Марина розповіла все, як воно було. Чоловік лише знизав плечима:
– Напевно, правильно.
А ви як вважаєте?
