Після того, як кохана дружина повідомила мені, що носить під серцем мого малюка, я втратив до неї довіру.
Справа в тому, що я ніколи не хотів і не планував мати дітей. Як тільки у нас з Василиною почалися серйозні стосунки, я її одразу про це попередив.
Вона вже встигла закохатися у мене по вуха, тож запевнила мене, що це її не хвилює, і вона підтримає будь-яке моє рішення.
Уявіть собі моє здивування, коли після 2 років спільного життя, вона прийшла до мене і сказала, що вагітна!
Василина навіть не здогадується, що я підозрюю її у подружній зраді.
Вся справа в тому, що я не пояснював ніколи дружині, чому не бажаю стати батьком. Причина дуже банальна – в дитинстві я перехворів свинкою, тому змирився з думкою, що у мене ніколи не буде дітей.
Збрешу, якщо скажу, що цей факт мене дуже засмучував, змушував страждати, але приємного теж мало.
Аж раптом у моєму житті сталося справжнісіньке диво – моя дружина завагітніла від мене!
Усі 9 місяців, поки Василина носила малюка, я переконував себе, що чудеса, мабуть, таки й справді існують, але варто було на світ з’явитися хлопчику, як моя мама почала переконувати, що син ані краплі на мене не схожий.
З одного боку, я розумію, що це повна маячня – як когось може нагадувати двомісячний малюк? А з іншого – сумніви розривають мене зсередини.
Я вирішив відверто поговорити з Василиною, яка не розуміла моєї дивної поведінки. Я їй спокійно все розповів і про паротит, і про свої підозри, але вона присягається, що не зраджувала мені, тож Максимчик – стовідсотково мій син.
Може, й так, бо ніяких аналізів, які б підтверджували мою безплідність, я ніколи не здавав. Це лише мої припущення. Та й вірю, що Василина не могла мене зрадити, ми ж так кохаємо одне одного.
Що тепер робити? Гадки не маю.
Що порадите головному герою історії?
Фото з відкритих джерел
