Інколи я приховую своє ім’я і пишу анонімно, щоб ти нічого не здогадався. Я переживаю, що ти дізнаєшся про мої почуття. Боюся, що ти втечеш ще далі, якщо знатимеш, що я сумую.
Інколи я з останніх сил стримуюся, щоб не написати тобі, що люблю і готова пробачити увесь біль, який ти мені спричинив.
Мені не вистачає твоїх теплих слів і зізнань в коханні. Я б так хотіла, щоб ця ситуація виявилася брехнею і невдалим жартом.
Звичайно, що мене б це обурило і навіть розлютило. Все ж це лише жорстокий жарт, тому я б швидко пробачила і прийняла тебе назад. Однак…
Я намагаюся переконувати себе в тому, що ти справді мене кохав і це все не було акторською грою та пустими балачками. Інколи від цих думкою мені стає спокійно, але моментами повертається біль, сум та печаль. І з цим нічого не вдієш, адже, як не крути, в кінцевому результаті все закінчилося брехнею з твого боку.
Та згодом це мине. Перевірено. Спочатку буде важко, але я повернуся до нормального життя. У мене знову з’явиться натхнення, радість та любов.
Мій теперішній стан – це твоя заслуга. Та одного дня все мине. Я забуду твій запах і більше не згадаю твої дотики. Натомість у моєму житті буде той, хто цінуватиме мене.
Він буде вірним та відданим, а я зможу беззастережно йому довіряти. Він буде кохати мене всім серцем, а я відповідатиму взаємністю. Тоді ти станеш лише спогадом, невдалим жартом долі і важким випробуванням.
Тобі майже вдалося зламати мене, але я вистояла. Я знайшла сили йти далі. Я змогла прийняти себе і ще більше цінувати все, що маю.
Завдяки тобі я змогла зрозуміти, що найважливішими в житті є сім’я та друзі. А ще я вдячна собі за те, що навчилася любити себе, попри думку оточуючих. За це дякую тобі.
Чи доводилося вам переживати болюче розставання?