Воюємо! А як же інакше?! Наша мама в частині, тож у нас з братом не було іншого виходу, – жартує боєць Михайло.
Марія Матвіюк – звичайна жінка з Волині, яка колись куховарила для малюків з дитячого садку. Тепер вона годує військових одного з підрозділів Національної Гвардії України, зокрема й своїх двох синів – Михайла та Дмитра.
– У мене вже був контракт резервіста, тож після перших вибухів вже знав, що почнеться війна, і я стоятиму на захисті рідної держави. Не взяли б по контракту, то йшов би добровольцем, – розповідає Михайло.
У молодшого Дмитра на фронті свої спецзавдання, в старшого – свої, але вони багато спілкуються, допомагають та підтримують одне одного.
– Так багато ми навіть вдома не говорили. Вдвох на війні вижити значно легше, та й в мирному житті теж.
Брати задовго 24 лютого відкрили власний спортивний клуб, де навчали охочих кіокушинкай карате. Як каже Дмитро, спортивні навички і фізична підготовка дуже допомагають їм міцно і стійко триматися на війні.
В цьому сприяє і підтримка мами, яка знаходиться поруч з ними.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Вони мене жартома називають “Ростиславівною”, коли приходять до їдальні, – сміється жінка, – пробують мене розвеселяти, бо материнське хвилювання за своїх синочків не дає мені спокою. Не хотіла я для рідних дітей такої долі, але розуміла, що по-іншому вони не зможуть… Що Михайлик, що Дмитрусь – хлопці безстрашні і дуже відважні. Я ними пишаюся!
Троє з чотирьох Матвіюків щиро вірять в перемогу України і чекають того моменту, коли нарешті зустрінуться з батьком, який залишився вдома доглядати господарство.
Дякуємо нашим захисникам за їхню сміливість і мужність, бо вони боронять кожного з нас, прикривають своїми спинами і роблять усе можливе, аби у наших дітей було світле і щасливе майбутнє у вільній Україні.
Що би ви хотіли побажати нашим воїнам?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Поділіться з друзями
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Інструкція з приготування домашньої маски з желатином
Нещодавно мама мені зателефонувала і сказала, що мені прийшла якась спадщина, і треба приїхати додому, щоб оформити всі документи. Я була ошелешена, коли дізналася, що Ніна Карлівна, яку я не бачила майже 20 років, записала свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на мене
– Будь ласка, мій паспорт та ключі в кишені. А моя собака… не кидайте її напризволяще
Я зі свахою вже готувалася до весілля. Гості були запрошені, ресторан оплачений, меню замовлено
