Воюємо! А як же інакше?! Наша мама в частині, тож у нас з братом не було іншого виходу, – жартує боєць Михайло.
Марія Матвіюк – звичайна жінка з Волині, яка колись куховарила для малюків з дитячого садку. Тепер вона годує військових одного з підрозділів Національної Гвардії України, зокрема й своїх двох синів – Михайла та Дмитра.
– У мене вже був контракт резервіста, тож після перших вибухів вже знав, що почнеться війна, і я стоятиму на захисті рідної держави. Не взяли б по контракту, то йшов би добровольцем, – розповідає Михайло.
У молодшого Дмитра на фронті свої спецзавдання, в старшого – свої, але вони багато спілкуються, допомагають та підтримують одне одного.
– Так багато ми навіть вдома не говорили. Вдвох на війні вижити значно легше, та й в мирному житті теж.
Брати задовго 24 лютого відкрили власний спортивний клуб, де навчали охочих кіокушинкай карате. Як каже Дмитро, спортивні навички і фізична підготовка дуже допомагають їм міцно і стійко триматися на війні.
В цьому сприяє і підтримка мами, яка знаходиться поруч з ними.
– Вони мене жартома називають “Ростиславівною”, коли приходять до їдальні, – сміється жінка, – пробують мене розвеселяти, бо материнське хвилювання за своїх синочків не дає мені спокою. Не хотіла я для рідних дітей такої долі, але розуміла, що по-іншому вони не зможуть… Що Михайлик, що Дмитрусь – хлопці безстрашні і дуже відважні. Я ними пишаюся!
Троє з чотирьох Матвіюків щиро вірять в перемогу України і чекають того моменту, коли нарешті зустрінуться з батьком, який залишився вдома доглядати господарство.
Дякуємо нашим захисникам за їхню сміливість і мужність, бо вони боронять кожного з нас, прикривають своїми спинами і роблять усе можливе, аби у наших дітей було світле і щасливе майбутнє у вільній Україні.
Що би ви хотіли побажати нашим воїнам?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Поділіться з друзями
