Кілька днів Олексій не розмовляв з дружиною, він був розлючений і не знав, як повернути довіру в стосунках. Вони прожили разом двадцять років, і ріднішої за неї на світі не було. Але зараз, коли діти навчалися в університеті, їхній шлюб міг дати тріщину.
– Як ти могла так зі мною вчинити? Що я тобі зробив? – випитував Олексій.
– А що я такого зробила, не розумію! Я не вважаю себе винною. Ти сам довів мене до такого. Весь час тебе щось не влаштовує.
– Але ж ми стільки років разом, ти хочеш все це перекреслити?
– Ні, але тобі краще змиритися і забути. Тепер все зміниться.
Олексій однаково не міг нічого зрозуміти.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Я просто хочу знати чому? Невже тобі замало мене? Замало того, що ми маємо?
– Звичайно, що замало. Ти колись думав, чим я пожертвувала заради тебе?
– Чим? Ти ж мене кохала?
– Хіба я розумілася в коханні у сімнадцять років? Хіба я знала, що таке шлюб? Ти хвостиком ходив за мною і вмовляв бути з тобою. А тоді ще до батьків втерся в довіру, що вони вже й самі схотіли мене заміж видати.
– А ти не хотіла?
– Я мріяла вчитися. Вступити в університет, отримати професію. А замість цього завагітніла одразу після весілля. А коли народилися близнюки, то що мені вже залишалося — тільки стати домогосподаркою!
– Але ж ти любиш дітей! Ти була щаслива!
– Так, щаслива. Але я мріяла не про це. А тепер я поїду, а ти якщо хочеш, то не чекай на мене. Я прагну змінити своє життя!
– Але ж у нас бізнес?
– Твій бізнес, який ти хотів! А я просто допомагала, щоб все не розвалилось, щоб гроші в сім’ї були. Я працювала в тебе і навіть зарплату не отримувала.
– Так всі ж гроші наші спільні. Ти завжди могла собі купувати усе, що бажаєш!
– Я хотіла мати щось своє, щось для себе. А тепер я виростила тобі дітей, підняла фірму і хочу пожити для себе. Мені всього сорок років!
Христина пішла в кімнату і залишила Олексія в роздумах. Вона почала збирати валізу. Вже за пів години стояла вдягнена в коридорі.
– Тебе відвезти на вокзал?
– Ні, я викликала таксі!
– І що мені далі робити?
– Роби, як знаєш!
Христина поїхала. Олексій не спав усю ніч, він згадував їхнє життя. Скільки всього було. Він дійсно закохався в неї по вуха, хоча зовсім юна була. Та не міг без неї жити, а тоді ходив за нею щодня і усіма методами намагався завоювати. Коли вони одружились – був найщасливішим на світі. А як народилися близнюки, здавалось, здійснилися всі мрії.
Христина була дуже розумною. Вона дійсно врятувала сімейний бізнес. працювала з ним навіть вночі. Та він ніколи не думав, що їй цього замало, що вона відмовилась від власних мрій.
А тепер кохана поїхала. Але ж вона не покинула його заради іншого. Ні! Вона вирішила здобути освіту, про яку колись давно мріяла. Вона самотужки, нікому нічого не сказавши підготувалася до іспитів і склала їх. Щоправда, згодом, аби оплатити перший рік навчання, Христина забрала усі їхні заощадження, які збирали на відпустку. Та, мабуть, її можна було б зрозуміти. Чи не так?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
36 неперевершених ідей французького манікюру – зберігайте, щоб не загубити!
Про кожного знака Зодіаку одним словом
11 ознак справжньої дружби, без лукавства
