Якось дівчина подарувала подрузі на свято чудовий золотий браслет. Заробляла вона зовсім трохи, тож на подарунок довелось витратити місячну зарплату. Але як же їй хотілось зробити приємне людині, що була їй за сестру. А от колеги швидко дізнались новину і такого рішення не оцінили:
– Таню, це ж просто подруга, навіть не рідня. А ти її золотом обдаровуєш? У тебе ж, мабуть, вся зарплата на цю дрібничку пішла. Вона хіба тобі таке колись купляла? От що вона тобі подарувала востаннє?
– Пиріжки, – відповіла Таня, а на очі навернулись сльози.
– Ні, ну ви таке чули? – не вгавала колега. – Пиріжки! Тепер за борошно з водою і кілограм сиру золотом обсипають?
– Коли мені погано було, я в лікарні лежала вже без надії на життя, Світланка мені постійно телефонувала і щоразу питала, що принести мені поїсти. А мені тоді шматок у горло не ліз, від цього стан погіршувався ще більше. А я взяла та й сказала, що хочу пиріжків з вишнями. Чому саме пиріжки? А я і сама не знаю. Перше, що мені згадалось в гарячці. Тоді січень був, морози мінус двадцять, а Таня на трьох маршрутках їхала, щоб привезти мені тих пиріжків. Домашніх, свіжих, з любов’ю зліплених. І каталась вона так до мене через день. 
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.Розважала мене, як могла. До життя повертала. Якби я мала більше грошей, якби я була мільйонеркою – усе до останнього їй за ті пиріжки віддала б. Але поки можу тільки браслет. І це заслуга Тані. Якби не вона, я б уже тут не сиділа. І щоб більше я від вас ні слова не чула. Ясно?
Кожна із колег задумалась: а чи є в них така подруга, що кине все і поїде до тебе, перед цим наліпивши пиріжків? Бо справа ж геть не у страві і не в подарунках, а в щасті мати справжню дружбу.
Бо всі ми так хочемо розуміти, що заради нас хтось готовий на все. І за нічого не буде шкода. Особливо якогось там браслета…
© Анна Кірьянова
Чи є у Вашому житті такі друзі?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Інструкція з приготування домашньої маски з желатином
Нещодавно мама мені зателефонувала і сказала, що мені прийшла якась спадщина, і треба приїхати додому, щоб оформити всі документи. Я була ошелешена, коли дізналася, що Ніна Карлівна, яку я не бачила майже 20 років, записала свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на мене
– Будь ласка, мій паспорт та ключі в кишені. А моя собака… не кидайте її напризволяще
Я зі свахою вже готувалася до весілля. Гості були запрошені, ресторан оплачений, меню замовлено
