Щодня Аліна чує тільки одне запитання від всіх сусідів та знайомих “Як твоя бабуся?”. І завжди пропонують допомогу.
Аліна зніяковіло відповідає, що все нормально, від допомоги відмовляється, на питання про те, чи допомагає їм тьотя Софія – негативно хитає головою. Як навчання? Так поки нормально, 11 клас, тільки відразу після школи Аліна мчить додому: бабуся ж лежить.
– Без «погуляти» ще можна прожити, – пліткують сусідки за спиною, – а їй же треба і до іспитів готуватися, і в інститут вступати. Ні, а Софія яка? Образилася вона, про матір рідну забула. Люда ж дочок одна піднімала …
Колись у Людмили Миронівни було 2 дочки: Неля і Софія. Старша дочка жінки Неля вийшла заміж у 20 років, Софії тоді було 18. Через рік у Нелі народилася дочка Аліна, а ще через 3 роки шлюб розпався.
– До мене повернулися, – розповідала Людмила сусідкам, з якими все життя прожила в одному дворі, – та так і живемо: в одній кімнаті я, в іншій – дочки і внучка. Софія незадоволена, звичайно, що сестра повернулася, та ще з дитиною, але вона заміж випурхне, а вже Неля зі мною.
Неля не відрізнялася міцним здоров’ям, часто саме бабусі доводилося відводити і забирати Аліну з садка, а потім і зі школи. І це теж ставало причиною бурчання Софії.
– Нав’язала сестриця свою дитину на нашу голову. Ні вже, вона народила – нехай вона і плюхається. Софія вийшла заміж у 26 років. У її чоловіка була однокімнатна квартира, а потім і Людмилі Миронівні перепав спадок у вигляді однокімнатної квартири від бездітної сестри її батька.
– Ту квартиру я на Софію оформлю, – оголосила дочкам, – а вже ця – Нелі.
Софія тоді сперечатися не стала. Вони з чоловіком склали гроші від продажу власності, взяли собі трикімнатну з доплатою: у них на той час народилося двоє дітей, син і дочка. А через пару років після квартирних перипетій Нелі не стало. Аліна тоді вчилася в 6-му класі і опіку над дівчинкою взяла Людмила Миронівна.
– Я не заперечувала, – висловлювала матері Софія, – коли ти мені однокімнатну квартиру кинула, а Нелі пообіцяла нашу двокімнатну. Але її тепер немає, чи не здається тобі, що ти зі мною вчинила несправедливо? Поки документи не оформлені, треба рішення переглянути. Аліна – всього лише внучка, а я – дочка! У мене більше прав.
– Софіє, – пробувала звернутися до почуттів молодшої дочки Людмила, – Алінка ж сирота, матері немає, та й батька вже теж. Ти ж живеш добре, ну куди тобі?
– У мене теж є діти, – відповідала Софія, – а для тебе Аліна – немов єдина внучка.
– Мене не стане, куди вона піде? – горювала Людмила – Софія наполягатиме на продаж, а що дівчисько купить? Ні, я залишу всю квартиру внучці. У Софії чоловік і трикімнатна квартира, а дівчинка зовсім одна.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Хтось із сусідок підтримав її, а були й ті, хто говорив:
– Все ж, Люда, треба навпіл. Софія ж теж дочка, це ж образа буде.
Але Людмила Миронівна зробила так, як вирішила: переписала квартиру на внучку. Після такого кроку Софія очікувано образилася і припинила будь-яке спілкування з матір’ю і племінницею. Навіть, коли Аліна зателефонувала тітці і повідомила, що бабуся злягла, молодша дочка до матері не поспішила.
– Кому квартиру відписала, – заявила Софія Аліні і спільним далеким родичам, – та за матір’ю нехай і ходить. І нема чого мене соромити. Так, я дочка. Але мені від мами нічого не дісталося, все їй – дівчині.
– Але ж Ліна сама ще дитина, – хитали головами сусідки, – 17 років тільки виповнилося. Їй вчитися треба. Та й як не дісталося Софії нічого? Про однокімнатну вона вже встигла забути? Єдина дочка, а доглядати за матір’ю не хоче. Звалила всі турботи на дівчину і очей не показує.
Софія і правда, не з’явилася в будинку матері ні разу. Ліні з бабусею вистачає грошей: пенсія бабусі, пенсія за батьків. Але доглядальницю на ці гроші не наймеш. Дівчина навчилася вже майже всім медичним маніпуляціям, але залишати бабусю одну страшно навіть просто, йдучи вранці до школи.
– Напевно я не буду вступати цього року в інститут, – каже дівчинка вчителям, – бабулю немає з ким залишати. Влаштуюся соціальним працівником, щоб графік був вільним, а там подивимося.
Органи опіки Аліну не чіпають: до повноліття залишилося кілька місяців і опіку немає сенсу переоформляти, тим більше, що єдина близька родичка, тітка Софія цю саму опіку не оформить з принципу.
– Важко дівчині, – погоджуються сусідки, – одна тягне, а у тітки замість серця камінь.
Але знаходяться і ті, хто вважає, що Софія права.
– Сама Люда так влаштувала, – вважають вони, – дочка молодшу образила. Двох інших онуків обділила. З давніх-давен так повелося: кому спадок, тому і догляд за людьми похилого віку. І немає різниці, що Аліна всього лише внучка. Треба було Люді вирішувати тоді інакше. Навпіл би все поділила. І ту однокімнатну, і цю. Софія б тоді від матері не відвернулася.
Та деякі сусіди перешіптувалися та підтримували Софію. Мовляв, Людмилі треба було раніше думати, а не приділяти всю увагу онуці. Якби поділила навпіл квартиру – то ніхто б не сварився. А зараз не дивно, що донька на неї образилася.
Кого ви підтримуєте у цій ситуації? Чому?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
