Син уже цілий рік живе разом зі своєю дівчиною. Спочатку вони хотіли переїхати у мій будинок, але я була проти. Чужі люди в домі змушують мене почуватися некомфортно. Через це я навіть гостей запрошую вкрай рідко.
Тоді молода пара вирішила орендувати житло. Син поїхав від мене і я залишилася самотньою. У перший день на очах стояли сльози, адже я розуміла, що моя дитина виросла і зовсім скоро буде мати власну сім’ю.
З того часу пройшло пів року. За цей період мій син дуже схуд. Вдома я завжди балувала його різноманітними смачними стравами, хоча він хвилювався через свою схильність до повноти.
Однак зараз він сам на себе не схожий.
Під час чергової зустрічі я вирішила пожартувати і сказала його дівчині, що сина скоро вітер зможе здути. Натомість вона відреагувала дуже гостро, мовляв, готувати йому вже від зараз не збирається. Борщі варити і котлети смажити буде тільки після весілля.
Мене це здивувало, тому я вирішила детальніше поговорити на цю тему. Виявилося, що вони їдять магазинні пельмені та локшину швидкого приготування. Дивно, що дівчині хочеться годувати свого коханого хлопця напівфабрикатами.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Однак я вирішила не докоряти їй. Все ж вона молода і досвіду не має. Та сина я застерегла, що так діла не буде. Якби любила, то б не ставила жодних умов. Зрештою, навіщо з’їжджатися, якщо ти не хочеш готувати до весілля?
Звичайно, що син почав захищати свою дівчину і попросив поважати його вибір. Окрім того, сказав, що вони дорослі і самі розберуться, як їм буде краще жити.
Все одно я не можу зрозуміти логіку цієї дівчини. Жити коштом мого сина вона може, а готувати для нього – ні. Якщо вона не дружина, так нехай живе з батьками і забезпечує себе сама. Виходить, що у нього є обов’язки перед нею, а у неї лише умови.
Згодом у них розпочалися фінансові труднощі і син знову запропонував мені жити разом. Однак я відмовилася, бо не збиралася терпіти у своєму домі таку ледарку. Хоча мені шкода сина, бо нещодавно він питав у мене номер нашого сімейного терапевта. Через таке харчування у нього розпочалися проблеми зі шлунком.
Я намагалася поговорити з сином і запитувала, навіщо йому така дружина. Та він не хоче мене слухати. Мені нічого не залишається, окрім як триматися осторонь. Сподіваюся, що син зможе дочекатися до котлет та борщів від своєї дружини, а не перейде на дієтичне харчування через проблеми з травленням.
А що б ви могли порекомендувати жінці в такій ситуації?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
