Я втратила батька, коли мені було 6 років. Я його добре пам’ятаю — милосердний, м’який і дуже ніжний.
Поруч з ним я відчувала себе принцесою, яку дуже люблять і завжди захищатимуть від всіх бід.
Батькова смерть стала страшенним ударом і для мене, і для мами. Вона впала в депресію, не хотіла ні їсти, ні пити без свого коханого Іванка. Добре, що в неї була я — єдина причина прокидатися щоранку і продовжувати якось жити далі.
Через 2 роки мама зустріла іншого. Василь піклувався про неї і любив її, тому я зовсім не протестувала, коли найрідніша повідомила, що її коханий тепер житиме з нами.
Мені було всього 8 років, тому я наївно вірила в те, що чужий дядько зможе замінити мені тата. Мені так бракувало чоловічого батьківського захисту, сили, опори.
Спершу все так і було, але після того, як мама народила чоловіку сина, Василя наче підмінили. Він перестав мене помічати взагалі, постійно відправляв до бабусі, бо я його дратувала. Йому потрібен був лише його Андрійко… Мало того, мені доводилося постійно сидіти з братом, допомагати мамі з хатніми справами. І це при тому, що я й сама була дитиною!
Отак і жили… Я завжди відчувала себе зайвою в цій “ідеальній” сім’ї з трьох осіб.
Розраховувати мені було ні на кого, тому я покладалася лише на себе та власні сили. Сама вступила до медичного університету, сама закінчила його з відзнакою.
Студентські роки — мабуть, найщасливіший період мого життя. Крім успішного навчання, я ще й зустріла кохання всього свого життя.
Дмитро — мій однокурсник… Такого показного і привабливого хлопця ще пошукати треба. Я навіть і не мріяла про те, що зможу колись такому сподобатися.
Але це сталося! Після року зустрічань він зробив мені пропозицію. Я одразу погодилася.
Дмитро привів мене на перше знайомство з батьками. Тоді-то я і зрозуміла, що мій наречений дуже навіть забезпечений хлопець, хоч покохала я його зовсім не за це. Тато у нього золотий — пообіцяв, що відкриє нам особисті кабінети.
Свого слова дотримав. За рік після весілля я вже була солідним педіатром в приватній клініці. Потім дізналася про вагітність. Дмитро був на сьомому небі від щастя, як і я.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
То Бог винагородив мене за всі ті випробування, через які мені довелося пройти в дитинстві.
Думала, що мою радість ніщо не зможе затьмарити, але це було не так. Ми дізналися про те, що мама занедужала. Точного діагнозу ніхто поставити не міг… Довелося робити дорогі обстеження, щоб переконатися в тому, що немає нічого серйозного.
Я про все подбала. Записала найріднішу до найкращої клініки в столиці. Вітчим захотів їхати з нею, а зупинитися було ніде, тож я, звісно, запропонувала йому пожити кілька днів у нас.
– Розкішно живеш, Мартусю!
– Працювала багато, от і маю, — спокійно відповіла я.
Дякувати Богу, нічого серйозного у мами не знайшли, тому вони збиралися повернутися додому. На прощання вітчим замість слів подяки видав:
– Доню, а ти б не позичила мені трохи грошей… Андрійко натворив справ. Треба тепер це якось вирішувати… Сама розумієш.
Оце його “трохи” означало величезну суму, якої у нас з Дмитром навіть не було.
– Вибач, але нічим не можу тобі допомогти. Я вагітна — у нас тепер своїх витрат буде повно. Та й яка я тобі донька — ти мене не визнавав своєю ніколи.
Совість мене трохи гризе, бо ж Андрій таки мій брат. Та з іншого боку, коли я перебивалася з копійки на копійки про мене ніхто не думав і не піклувався… Я сама собі раду давала — і вони впораються!
Редактори “Цікаво про” вважають, що дівчина мала повне право відмовити вітчиму в допомозі. У неї є своя сім’я, діти, про яких вона повинна дбати. Звісно, можна проявити милосердя і позичити братові певну суму грошей, але покривати його борги Марта взагалі не зобов’язана.
Як вважаєте Ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Кабачкова ікра — 5 гарних рецептів приготування, які мають бути у кожної господині
Інструкція з приготування домашньої маски з желатином
15 цуценят, які вкрадуть ваше серце, щоб наповнити його світлом і любов’ю
Нещодавно мама мені зателефонувала і сказала, що мені прийшла якась спадщина, і треба приїхати додому, щоб оформити всі документи. Я була ошелешена, коли дізналася, що Ніна Карлівна, яку я не бачила майже 20 років, записала свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на мене
