Син пригрів на своїй шиї змію. Звичайно, що на перший погляд Марія здавалася ангелом. Але це лише на перший погляд. Згодом у них народилася донечка. Я досить часто навідувалася до них в гості, сумувала за своїм сином. Валерія була дуже схожа на мене, наскільки я зрозуміла, невістку даний факт дуже дратував, але нічого вона з цим вдіяти не могла. І несподівано, вони запросили мене пожити до них.
Марія вирішила вийти на роботу, а за донечкою більше не було кому приглянути. Ось так я стала їм в пригоді, старенька жінка з села. Звичайно, що я не була проти.
Коли я приїхала до сина та невістки додому, то на мене чекав сюрприз. Мене поселили в коморі. Я спочатку подумала, що це якийсь жарт.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Марія, а я тут буду жити? – запитала я у неї.
– Тепер ви тут будете спати. Розкладне ліжко я позичила у своєї подруги, звичайно, що воно вже старе, але спати можна. Білизну постільну я купила нову. Ось висить невеличка вішалка для речей. Думаю, тут вам буде комфортно. Зробити вам чай?
– Марія, ти що таке витворяєш?- не витримала я. – У вас велика трикімнатна квартира, невже для мене не знайшлося кращого місця?
– А що я повинна для вас зробити? – стиснула губи Марія.
– Перестав це розкладне ліжко у вітальню або в дитячу кімнату!
– Я не збираюся цього робити!
– Я все зрозуміла. Тоді я тільки привітаюся з онучкою і поїду до себе додому.
– Вона зараз спить. – відповіла Марія і злісно глянула на мене.
– Я зрозуміла. Добре, тоді більше не буду тебе турбувати. Щасливо!
Син зателефонував мені, коли я вже верталася назад додому.
– Мамо, що трапилося у тебе? Марії потрібно вже в понеділок виходити на роботу, а ти влаштовуєш незрозумілі комедії!
– Діма, твоя дружина хотіла, щоб я жила у вас в коморі!
– Яка ще комора? Вона звільнила для тебе половину шафи в вітальній і розклала диван. Чому ти про нас такої поганої думки?
– Діма, вона мене привела в комору!
– Я зараз її наберу – і Діма поклав трубку. Я добре розуміла, що Марія щось задумала. Ось Діма знову зателефонував.
– Мама, переставай додумувати всілякі нісенітниці. Марія скинула мені фотографію, де в коморі стоять старі речі, а на тебе чекала простора вітальня.
Я навіть нічого не відповіла Дімі, кинула трубку і зателефонувала Марії.
– Марія, що це все означає?
– Оксано Петрівно, я не розумію, чому ви розпочали скандал? Я вам все вже приготувала в вітальній, а ви за якусь комору зараз говорите.
– Зрозуміло. Я тобі щиро бажаю, щоб і з тобою так колись вчинили. До побачення!
Декілька тижнів підряд я відходила від пережитого. А нещодавно мені зателефонувала племінниця і розповіла, чому Марія вирішила влаштувати такий цирк.
Мій син просто на дух не переносить свою тещу, ніколи не міг знайти з нею спільну мову. А тут довелося йому змиритися, що Марії потрібна допомога з дитиною, а оскільки я відмовилася, то залишилася лише теща. Все дуже хитро Марія придумала, молодець!
Як ви вважаєте, чому син залишився на стороні дружини і не заступився за свою маму?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
25 фотографій, які обдурять ваші очі
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
