Вважаю, що чужу дитину важко виховати й знайти до неї підхід, адже це не рідна. Однак, проблеми можуть бути і з власним малюком. Тому ділити на “чуже” та “моє” не можна.
Я часто чула фрази “гени не зміниш”, “яблуко від яблуні”, але я в це не вірю і довела все на своєму прикладі.
Народилася я в селі і відразу втратила матір. Власне, вона при пологах і померла. Батько мій в цей час сидів у тюрмі за пограбування сусіда. Я його не звинувачую, адже причина вбити його була, та й всі в окрузі жили не за законами кримінальними, а за своїми. Навіть не знаю, чи сидить він досі чи на свободі. А може і давно його немає на світі.
Бабусь і дідусів у мене не було, а тітка відмовилася виховувати мене (вона вважала за краще п’янки). Мене віддали в дитячий будинок. У два роки мене усиновила молода пара. У дитинстві я була милою дитиною, але в підлітковому віці стала зовсім нестерпною, як розповідала мені мати.
Мені дуже подобалося скандалити, а незабаром у мене з’явилася звичка: злодійство. Я крала дрібні штучки навіть у своїх подружок. Пам’ятаю довгі розмови вечорами в сімейному колі. Мені намагалися пояснити, що правильно, а що ні. Ці розмови були частим гостем в нашому домі.
Десь в 15 років важкий вік пройшов, і я нарешті, задумалася над власною поведінкою. Слова мами знайшли в моїй душі відгук.
Я почала справно ходити в школу, підтяглася в навчанні, перестала красти, записалася на уроки музики. Завдяки наполегливим старанням моїх батьків я стала тим, ким я є. Можливо, якби не їхня праця, я б лежала десь на вулиці п’яною або сиділа б за вбивство, як і мій батько.
Я закінчила школу із золотою медаллю, вступила до університету. Тепер у мене пристойна робота, але все, що у мене є – це заслуги моїх терплячих батьків.
У мене є своє рідне дитя, але мені дуже хочеться подарувати малюкові без батьків то тепло, яке колись мені дали мої прийомні батьки. Сподіваюся, я зможу також добре виховати малюка.
Навіть у хорошої людини, яка жодного разу нікого не скривдила, може бути малюк з “поганою” кров’ю. Гени тут ні до чого, адже все у руках батьків – виховання, опіка, любов. Треба пояснити, що таке “зло” та “добро”, що приносить користь та щастя, а що може засмутити та образити. Таке спілкування створює між вами небачений звязок. Дитина відчуває все, і якщо ви не будете приділяти їй достатньо уваги – втратите назавжди.
Чи погоджуєтеся ви зі словами жінки? Чому?
