Батько – надзвичайно важлива фігура у житті кожної дівчинки, тому що саме його образ закладає основу того, як у дорослому віці вона буде сприймати інших чоловіків. Необережні вчинки та слова можуть назавжди закарбуватися в пам’яті та навіть бути причиною негараздів у особистому житті. Саме тому, татусі, ви маєте бути вкрай обережними та свідомо підходити до питання виховання дитини.
1. Скажіть донечці про зовнішню і внутрішню красу
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Наші психологічні установки та ідеали краси формуються під впливом думки оточення, соцмереж та медіа. В цьому й полягає проблема, тому що у соцмережах всі керуються трендами, які змінюються надзвичайно часто. Нагадайте своїй дитині, що вона вже красива, така як є, без макіяжу та гарного одягу. Переконайте свою дитину у тому, що вона вже прекрасна і не потрібно зважати на те, що кажуть інші.
2. Чоловік подає приклад правильних стосунків між чоловіком та дружиною
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ваша донька все життя буде спостерігати за вашими стосунками з дружиною. Психологи кажуть, що життєвий сценарій людини формується у віці від 2 до 6 років, а потім, може просто коригуватися. Саме тому, не бійтеся та не соромтеся робити дружині компліменти та дарувати подарунки. У майбутньому, ваша донька буде прагнути саме таких стосунків.
3 Дочці важливо, щоб тато її вислухав
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Дівчатка дуже емоційні створіння й вони можуть засмутитися навіть через дрібницю, саме тому ви повинні завжди слухати та чути свою донечку. Якщо ви хоча б одного разу покажете свою байдужість та легковажність – довіра може зникнути назавжди. Підтримуйте свою дівчинку, та доведіть їй що вона завжди може на вас покластися.
4. Тато всього може навчити свою дитину
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Хто сказав, що риболовля це лише “хлопчача” справа. Якщо ваша дитина цікавиться вашим хобі або роботою, не варто відмовляти її від цього заняття. Покажіть та розкажіть все що можливо і нехай вона вже сама вирішує, займатися їй цією справою, чи ні.
5. Найбільш незабутній подарунок – спогади
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Дивно, але ми зазвичай запам’ятовуємо не дорогі подарунки, а милі й теплі спогади, навіть якщо це була звичайна прогулянка у парку, або втеча від дощу. Приємні дрібниці та спільні спогади – це найкраще, що може дати батько своїй донечці.
6. Батько для доньок – ідеальний чоловік
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Дівчинка вважає батька ідеальним чоловіком, тому що коли вона росла, іншого прикладу чоловіка в неї не було. Навіть якщо він поводив себе не найкращим чином, у дорослому віці дівчинка буде вважати таких чоловіків ідеальними. Саме тому, дуже важливо подавати доньці правильний приклад.
7. Батькові варто віддавати дитині всю свою любов
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Завжди проявляйте свою любов до донечки й тоді вона буде розуміти, що гідна цього почуття просто тому, що вона народилася на цей світ. Покажіть дитині, що любов не потрібно заслуговувати, її можна отримувати просто так.
8. Батьки мають бути готові відпустити свою донечку
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Так, батьки занадто сильно переживають за своїх донечок, але ви не зможете вберегти їх від усіх бід. Змиріться з тим, що вона вже виросла і час будувати власне життя, робити власні помилки та вчитися жити!
Любите своїх донечок?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
